ВІН НАВІКИ УВІЙШОВ У БЕЗСМЕРТЯ

2015 рік в Україні оголошено Роком Василя Симоненка. Адже саме цьогоріч відзначається 80-річний  ювілей цього геніального поета. Він пішов з життя у 28 років, залишаючись у пам’яті українців представником «шістдесятників».  Недовгою була життєва дорога поета, як сліпучий метеорит, на мить спалахнув він на небосхилі українського письменства, щоб навіки увійти в безсмертя…
Цими днями з нагоди вшанування пам’яті  Василя Симоненка у  Виноградівській міській бібліотеці-філії відбувся літературно-музичний вечір «Я син свого народу».
…І пройшли всі присутні на заході дорогою життя поета – важкою, трагічною і такою короткою. З цікавістю переглянули документальний фільм “Гра долі. Василь Симоненко” про долю простого хлопця, що зростав у полтавському повоєнному селі, слухали розповідь, яка крок за кроком вела нелегким життєвим шляхом поета. На екрані оживало все – дитинство, золота пора юності, насичені студентські роки, перші спроби пера, ніжна палітра кохання, творчі падіння та піднесення. Відеозаписи маловідомих сторінок із життя Василя Симоненка глибоко розкрили його трагічну долю.
Проникливо, зворушливо звучали ліричні поезії Симоненка у виконанні Каріни Білкей, Наталії Сорводі, Яни Кормош, Наталії Сусик (міська ЗОШ №4) та  Аліни Морозової, Каріни Меренич та Крістіни Бурі (Виноградівська гімназія). У виконанні  учениць  Виноградівської ДШМ ім. Б. Бартока Гойнолки Палош та Ангеліни Олашин щемно лунала пісня  «Лебеді материнства». Роль юного Симоненка виконав Костя Агафонов, матері поета – завідувачка міської  бібліотеки-філії Галина Шапко.
Василя Симоненка називають символом національного пробудження. І якби він жив донині, то зі своїм записником і фотоапаратом торік був би  у перших рядах  учасників Революції Гідності, а зараз стояв би на передовій, у зоні АТО. І своїми палкими поетичними рядками, що струмують щирою любов’ю до України, зміцнював би бойовий дух захисників нашої держави.


Ганна КОБАЛЬ

comments powered by HyperComments