Гендерна складова Редакційної політики медіа. Політика гендерної чутливості медіа

Опираючись на Загальну декларацію прав людини ООН, закони України (Конституцію України, Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків), Кодекс етики українського журналіста, колектив (назва медіа) дотримується принципів верховенства права, поваги до людської гідності та недискримінації за будь-якою ознакою, в тому числі – за ознакою статі / гендерною ознакою.

У внутрішньоредакційній поведінці є неприпустимим:

  • ставлення до колег-жінок як до обслуговуючого персоналу;
  • харасмент (сексуальні домагання);
  • психологічний тиск, вербальна зневага, приниження за ознакою статі / гендерною ознакою;
  • сексистські жарти й анекдоти;
  • перешкоджання в роботі, стигматизація за ознакою статі;
  • підбурювання до ворожнечі, насилля.

У професійній діяльності журналістки та журналісти:

  • дотримуються гендерного балансу при підготовці матеріалів: рівною мірою пишуть/розповідають про чоловіків і жінок, звертаються за коментарем/експертною думкою як до чоловіків, так і до жінок із різних тематик*;
  • не використовують і не поширюють стереотипних образів фемінності та маскулінності щодо жінок і чоловіків та дискримінаційного, сексистського контенту (як текстового, так і візуального); двозначні висловлювання, непристойні натяки на поведінкові «особливості» є неприпустимими;
  • не продукують контенту (як текстового, так і візуального), який сприяє сексуалізації та об’єктивації жінок;
  • сприяють видимості жінок у політичній, економічній, воєнній та інших сферах, які стереотипно вважаються чоловічими, а також видимості чоловіків у сферах, які стереотипно вважаються жіночими, – сфера розваг, моди, освіти, піклування про дітей та сім’ю тощо;
  • при висвітленні різноманітних суспільно-політичних тем, професійних здобутків (успіхів) жінок не акцентують уваги на їх зовнішності (одяг, зачіска, макіяж, аксесуари тощо), не запитують, чи є в них час на сім’ю, господарство тощо;
  • уникають засудження, оціночних суджень щодо життєвого вибору жінок і чоловіків;
  • уникають віктимізації (переведення відповідальності і вини за скоєне насильство на постраждалу особу, наприклад, щодо тих, хто постраждали від торгівлі людьми, домашнього чи сексуального насильства, опинилися у сфері проституції та ін.), а також не створюють на цих темах сенсацій;
  • не акцентують увагу на расовій приналежності, громадянстві, соціальному статусі жінок і чоловіків;
  • в опитуваннях завжди дотримуються гендерного балансу (стежать, аби чоловіки та жінки різного соціального статусу і віку були представлені однаковою мірою);
  • використовують фемінтиви на позначення професій, посад, видів діяльності, зайнятості жінок;
  • систематично висвітлюють питання гендерної дискримінації в побуті / сім’ї, діловій сфері, бізнесі, при здобутті професії, працевлаштуванні та оплаті праці, побудові кар’єри, участі у воєнних діях, участі в громадсько-політичному житті тощо.

Редакція:

  • вітає і сприяє підвищенню рівня компетентності своїх працівників/працівниць з гендерної тематики;
  • вагітним, батькам (і жінка, і чоловікам), у яких є малі діти, забезпечує гнучкий графік роботи;
  • забезпечує всім працівникам і працівницям рівні умови для навчання та кар’єрного зростання;
  • не ділить теми майбутніх матеріалів (а отже – і завдання) на «жіночі» та «чоловічі», тим самим не підтримує стереотипи і дає можливість всебічного розвитку та реалізації своїх співробітників і співробітниць;
  • забезпечує необхідні умови для комфортної роботи та рівну оплату праці та для жінок і чоловіків.

 

Пропозиції розроблено в межах проекту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром, Незалежною громадською мережею прес-клубів України та за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews