Земля фараонів: Вона – неперевершена!

Чи то щасливий випадок, чи так вирішила доля, але зовсім того не плануючи, я потрапила до Єгипту. Рік тому проходив конкурс на радіо «Закарпаття ФМ», переможець якого отримував подорож на землю Фараонів від спонсора Amigo Travel. У мене вийшло! Вуаля, я їду до Єгипту.
Як практична жінка, вирішую брати з собою мінімум речей (валізи на ґаздівстві не знайшлося), тому, прибувши до аеропорту, при проходженні терміналу мене двічі перепитували: це все, що я маю? Так, мій скромний багаж виглядав, як косметичка, в порівнянні з іншими. Та я не прогадала. Рухатись було легко, недовго думала, що на себе вдягнути, а футболка на Шарм-ель-Шейхівському вітрі висихала за півгодини.
Шарм – місто чудове, колоритне, берегова лінія повністю забудована готелями різних категорій. А, оскільки це були новорічні свята, то у вечірній час він, мов діамант, виблискував гірляндами, вогниками і святковими композиціями. Особливо цікаво відвідати у Шармі взимку парк SOHO, де розміщені всілякі новорічно-різдвяні атракціони, і окремий шик – «Співаючий фонтан», що танцює вогниками під музику. Приємно було почути першу увімкнену композицію на українській мові.
Взагалі, прибувши до готелю, я крім російської і арабської мов більше ніяку і не почула. А пізніше виявилося, що на той момент в готелі перебувало 85% українців. Складається враження, що ми так добре живемо, що можемо собі дозволити особисту базу відпочинку в Шарм-ель-Шейху. Навіть англійську не потрібно згадувати, всі араби-єгиптяни розуміють російську, а деякі вже й українську.
Заселилась в номер, звичайний стандарт – біла білизна, білі рушники, білі стіни, холодильник, телевізор, сейф, ванна кімната з усіма зручностями, навіть мило і гель для душу у необмеженій кількості (не беріть з собою лишню вагу). Якщо ви подорожуєте до Єгипту через турагенція, вас усю подорож супроводжують гіди цього туру – це дуже зручно. Вони повністю несуть відповідальність за вас, організовують ваші екскурсії. Я подорожувала з Anex Tour і дуже задоволена їхніми гідами. Не було жодних проблем, допомагали, отримували пораду, де дешевше купити сувенірну продукцію і яку саме, можна було домовлятись про комплексні знижки на екскурсії.
За 8 днів туру я не могла фізично всього побачити, тому вибрала для себе найбільш цікаві – ознайомлення з містом Шарм (до речі, місто зовсім молоде, йому навіть 50 років ще немає), гора Мойсея (Синай), і, звичайно, Каїр з пірамідами.
Мене, як прихильницю гірських подорожей, приманювала гора Синай. Потрібно було добре виспатись перед підйомом, адже гід попередив, що буде складно, дуже круті схили, підйом проходить вночі з ліхтарями, оскільки схід сонця на горі Мойсея починається рівно в 6:35 ранку і до того часу потрібно бути вже на вершині. Та, коли почула, що тривалість підйому всього три години, так і хотілося сказати: «Люди, пішли зі мною на Говерлу і ви побачите, що таке дійсно складний підйом».
Було легко, цікаво, вражаюче і неперевершено! У підніжжі придбали собі африканські пончо для зігріву всього за 3$, взяли ліхтарі і в супроводі бедуїна (живуть вони в горах, розуміють російську і працюють за домовленістю з турагенцією) пішли по стежці в темну висоту. Дорогою нам зустрічались бедуїни з верблюдами, які пропонували послуги таксі, але це небезпечно. Уявіть собі, ви сидите на верблюді на висоті 2 метри, збоку крутий схил, темна безодня, верблюд іде хитаючись і вас на ньому заносить, треба ще втриматись, щоб не впасти. На це потрібна практика, туристам не раджу. Краще своїм ходом, набагато цікавіше, хоч і без екстриму.
За три години ми були на вершині, періодично зупинялись для відпочинку у спецзонах, де вам пропонуть бедуїни свою місцеву каву, чай (за 1 $) та інше.
Ми на вершині! Це просто не передати словами. Вам відкривається чудовий вид скелястого масиву, який тільки починає пробуджуватись від початку сходу сонця. Всі дивляться на рожевий горизонт, з нетерпінням очікуючи тої дивовижної миті, коли з’являться перші промені сонця, ранкове пробудження життя на цьому святому клаптику землі на висоті 2285 метрів над рівнем моря. І це сталося! Гора Синай, де Мойсей отримав 10 Божих заповідей, засяяла сонячним сяйвом рівно в 6:35. Це повинен бачити кожен, і правильне розуміння побаченого змінює ваш внутрішній стан, кожна клітина тіла відчуває дотик цього святого місця на Землі, ви вже не такі, як були колись. Цього не забути, враження неперевершені!
Одне з семи чудес світу було попереду. Я так довго чекала цього часу, щоб нарешті побачити піраміди, що й не помітила, як швидко ми до них доїхали, хоча шлях від Шарму до Каїра тривав 7 годин. Раніше я вважала, що піраміди знаходяться десь посеред пустелі, та насправді вони в самому центрі Каїру. Життя навколо них бурхливе, з прибічних будинків з вікон відкривається повний огляд. Люди, що там живуть, не бачать вже перед собою нічого цікавого. Це як для багатьох виноградівців Канків, ну стоять собі піраміди, то і нехай, головне, щоб побільше туристів, кому можна продавати сувеніри і заробляти на проживання. А живуть вони бідно. Таке враження у мене склалося від способу їхнього життя, одягу, взуття тощо. Середній заробіток у місцевих єгиптян 100-150$, а в бедуїнів у горах ще менше. Східний колорит, який нас так приваблює, насправді для єгиптян не легкий.
Гіганти-піраміди стоять там понад 3 тис. років, навіть важко усвідомити, як це можливо. Ледь помітно, що вітри трохи зруйнували кам’яні брили пірамід на верхніх шарах, і голубів там чимало (до речі, це єдині птахи, які я там побачила). Більшість туристів їдуть на піраміди заради гарних фото, і я не стала виключенням. Часу було вдосталь, гід фотографував, радив правильний ракурс, і паралельно розповідав історії пірамід та з життя фараонів. Там вже безпечно і на верблюдах проїхатись, і фото з ним зробити. До речі, мордочки в них перев’язані спеціальними сітками, щоб ви «не купались» у їхній слині. У піраміди заходили в середину, там невеликі гробниці, стіни вкриті ієрогліфами стародавніх єгиптян і кантушами (талісман фараона). І зовсім не страшно в гробниці, і ніякий жук-скарабей не виліз з-під каменя і не вкусив…
Сідаючи в автобус, сумно було говорити пірамідам: «До побачення», розуміючи, що навряд чи ми ще раз зустрінемось. Вони залишаться в пам’яті, спогадах, фото, у незабутніх враженнях, що подарувала мені доля. Єдине, чого не вистачало у Єгипті, це запаху свіжої ялинки і олів’є у Новорічну ніч, а ще борщу, справжнього українського з часником. Треба навчити єгиптян його готувати. Якщо маєте хоча б маленьку можливість поїхати до Єгипту, використайте її, не пошкодуєте! Це враження на все життя…
Наталія БРОНЗЕЙ, м. Виноградів