Одначе, як відомо, справжні дані, що відображають реальні настрої виборців , тримаються під сімома замками і відносяться до інформації суворої секретності. Доступ до неї має обмежене число людей. Не завжди навіть керівники районних штабів мають доступ до таких даних.
І все ж , не дивлячись на секретність, нам удалося вмовити одного з політологів поділитися такою інформацією і детально розповісти, яка ситуація склалася на 73-му виборчому окрузі.
-На даний час визначилися два лідери передвиборної гонки – Іван Бушко та Іван Балога. З великим відривом за ними йде висуванець від КМС Міклош Ковач. Інші кандидати, як мовиться, залишаються «соціологічною похибкою». Такий термін використовують соціологи і політологи у відношенні до кандидатів, рейтинг яких не перевищує 4 %, - розповів нам експерт.
-А чому саме ці кандидати вийшли вперед? Чи є на це які-небудь певні причини?
-Про причини можна розповідати багато і довго, але існує два основні фактори, які пояснюють, чому лідерами є саме ці кандидати. По-перше, і Бушко, і Балога, і Ковач – політики, що мають усталений рейтинг і базу прибічників, які працюють з ними вже не одні вибори. Тому ще до старту виборчої кампанії вони вже були фаворитами. По-друге, наявність ресурсу як адміністративного, так і фінансового. Саме цей фактор дозволив вийти вперед найсильнішим – віце-губернатору і голові обласної ради, залишивши далеко позаду всіх інших.
— А як починалася передвиборна кампанія? Як вибудовувалася? Чи є вона «класичною» в розумінні політичних технологій? І в чим відрізняються політичні кампанії кандидатів?
— По-перше, є спільні лінії. Як я вже казав, усі «стартували» з хороших позицій, з уже напрацьованого рейтингу. І якраз через це вони були висунуті своїми політичними силами. Тобто, іншими словами, ніхто не захотів вистрілювати з нуля, виставляти невідомого кандидата і намагатися розкрутити його за короткий термін. Іноді такі кампанії називають битвою титанів, маючи на увазі, що декілька авторитетних політиків змагаються між собою.
— Тобто, можна назвати кампанію класичною? І вона у всіх однакова?
— Назвати класичною можна будь-яку кампанію, яка використовує певну схему. Але вона у кожного різна. Різна за темпами і філософією, так би мовити. Кожен має той стержень, довкола якого будується кампанія.
-Наприклад.
-Наприклад, Міклош Ковач використовує національний елемент. Якщо дивитися в теоретичній площині, то що було на старті? На старті ми мали 33% угорців, які проживають в окрузі. При умові, що всі угорці через національну приналежність проголосували би за Ковача, він міг би стати переможцем. Але як змусити всіх угорців голосувати тільки за нього? Тільки протиставивши їх усім іншим – українцям, росіянам.
-Інакше кажучи, потрібен конфлікт?
— Так, потрібен був конфлікт на національному грунті. Але його не сталося. І в цьому, знову ж таки, є кілька причин. Якщо теоретично відкинути, що закарпатці традиційно живуть досить дружно, сталися дві події, що унеможливили такий конфлікт. Перша подія – Іштван Гайдош увійшов до списку Партії регіонів. Ця подія, безумовно, стане мотивом для деякої частини угорського населення проголосувати за Партію регіонів і за кандидата від цієї партії Івана Бушка. Інша подія – прийняття мовного закону, знову ж таки перетягнуло частину угорців на бік регіоналів. Та основне – ці дві події суттєво розрядили ситуацію і розмови про окремий «угорський» округ стихли.
— І як висновок?
-А у висновку на сьогоднішній день Ковач має підтримку 7-8% виборців.
-Тобто, шансів у нього немає?
-Думаю, що немає.
-Добре. А як інші кандидати? Їх кампанії відрізняються? Чи є в них свої «стержні»?
— Звичайно, відрізняються. Ви, очевидно, помітили, як багато реклами Івана Бушка. Буквально всюди – і на щитах різних розмірів, і в газетах, і на телебаченні. І навіть «розтяжки» висять. Ця кампанія, передусім, медійна. Її недолік, точніше сказати, складність, у тому, що необхідна професійна команда журналістів, рекламників і RP-технологів для того, аби реалізувати таку програму. Але він, я думаю, йде шляхом планомірного вибудовування власного рейтингу.
В той же час Іван Балога, наскільки мені відомо, використовує тільки спецвипуск однієї газети для агітації за себе. У нього інша проблема – імідж.
-А, може, детальніше? Чому ці два політики, які мають приблизно рівний статус, пішли різними шляхами? Чим викликане таке рішення?
— Перш за все, не дивлячись на більш-менш однаковий стартовий рейтинг, вони мали різну структуру підтримки. Я би сказав так: якщо підтримка Івана Балоги мала кількісний характер, то підтримка Івана Бушка – якісний. Зараз поясню. Рівень упізнаваності Івана Балоги перевищує 90% - це вам скаже будь-який соціолог. Таким показником він, звичайно, завдячує старшому брату Віктору, і, тим не менше, факт залишається фактом: чим більше людей вас знає, тим більше проголосує. Тому при такій впізнаваності Іван Балога мав біля 20% підтримки на старті передвиборної кампанії.
У свою чергу, упізнаваність , Івана Бушка складала приблизно 45-50%, але й він мав підтримку приблизно 18-20% електорату.
-Тобто, якщо я вас правильно зрозумів, на однакову кількість людей виходить різна кількість прибічників?
-Давайте я інакше поясню. Беремо 100 чоловік. Припустимо, вони знають і Івана Бушка, і Івана Балогу. А ще припустимо, що всі вони підуть на вибори. Тоді із цих 100 чоловік 20 проголосували б за Івана Балогу, а 40 – за Івана Бушка. Так зрозуміло?
-Зрозуміло. А рейтинги однакові через те, що менше знають Івана Бушка?
— Так. В реальності із 100 чоловік про Івана Балогу чули 90, а про Івана Бушка – 50. Це якщо грубо.
-Тоді таке питання: із чим, на ваш погляд , пов’язаний такий різний рівень підтримки?
— Звичайно ж, з іміджем. І якраз тому кандидати вибрали різну тактику для своїх кампаній. Якщо Івану Бушку необхідно було піднімати рівень упізнаваності, то Івану Балозі необхідно щось робити з іміджем.
-Зрозуміло. І яка ситуація зараз, можете сказати?
-Можу. Не думаю, що це великий секрет, частина цих даних уже «випливала» в інтернеті. Як журналіст, думаю, ви розумієте, що підняти упізнаваність значно легше, ніж змінити імідж. Тим паче, коли імідж формувався роками…
-Конкретні цифри можете назвати?
-Так. За результатами останнього опитування Іван Бушко має підтримку 30,7% виборців, Іван Балога – 24,9%, Міклош Ковач – 7,4%, інші не виходять за 2,5%. І ще 22 % виборців не визначилися за кого вони проголосують.
-До речі, а за кого проголосують ці 22%? Є пропозиція? Вони ж можуть кардинально змінити картину. Раптом вони проголосують, скажімо, за Ковача?
-Не думаю.
— Тоді як вони себе поведуть?
-Тут багато факторів,хоча вирішальним, звичайно ж, виявиться якийсь один. З одного боку таким вирішальним фактором можуть стати гроші. Ми знаємо, що в 2010 році саме гроші в ряді випадків вплинули на кінцевий результат. Хоча сьогодні мало хто вірить у повторення тієї ситуації – надто багато шуму підняли, міліція по селах бігає, навіть щити із стодоларовою купюрою повісили.
-А інші фактори?
— «Свій-чужий» - важливий для Закарпаття фактор. Часто всупереч будь-якій логіці, але якраз через те, що свій, кандидат отримує досить серйозну підтримку. А можливо, що частина проголосує за гроші, а частина – з інших причин. Зараз складно дати стовідсоткову відповідь.
-Але «свій-чужий» проходить, скажімо, в одному районі. А в інших?
-Так, Ви праві. Іван Бушко «свій» тільки у Виноградівськім районі. І, відповідно, має тут рівень підтримки біля 40%. Значно гірша ситуація в нього в Іршавському і Берегівському районах. А якраз там виграє Іван Балога, тому що, знову ж таки, його упізнаваність вища.
-А в Берегові?
-А в Берегові склалася взагалі дивовижна ситуація – там підтримкою користуються всі без винятку кандидати. Там, у цьому відношенні, хаос.
-І все-таки, давайте повернемося до тих, хто ще не прийняв рішення. Чому Ви вважаєте, що гроші не спрацюють?
-Гроші – це лише один із механізмів отримання голосів виборців. І далеко не найкращий. По-перше, продається тільки невелика частина населення.
-Хвилиночку, як «невелика», коли в 2010 році гроші дуже сильно вплинули на результати голосування?
— Зараз розповім. Як і будь-який механізм, підкуп виборців має свої, так би мовити, слабкі місця. Я би сказав так: у 2010 році підкуп виборців проводився в ідеальних умовах. Тобто не було протидії з боку правоохоронних органів, не було розвінчувань у пресі. Тоді просто не встигли або ж не стали робити. На цей рахунок є різні теорії. Одні кажуть, що влада не встигла зреагувати, інші – що була команда «зверху» нічого не діяти, аби подивитися, як працює цей механізм. Не знаю, яка з цих теорій достовірна, але факт залишається фактом: підкуп виборців проводився в «ідеальних» так би мовити умовах. Це, до речі, підтверджують і соціологічні опитування. Я ось про що: соціологічні опитування і реальні результати виборів показують, що при відсутності протидії «докупити» можна тільки біля 15-17% голосів.
-Це дуже цікаво. Тільки 17 відсотків виборців продаються?
— Так, саме стільки вдалося «докупити» на минулих виборах тим, хто використовував цей механізм.
— Але це доволі серйозна цифра – 17% можуть змінити хід виборів.
— Звичайно, можуть. Але тут потрібно брати до уваги і ті фактори, які впливають на зменшення цієї цифри.
— Дії міліції, прокуратури?
— Дії міліції в другу чергу. Передусім на кількість тих, хто «продається» впливає рейтинг кандидата-конкурента. Тобто того, проти кого підкуп скерований. І на минулих виборах було достатньо таких кандидатів від різних партій, яких виборці «не продали». І цей фактор, повторюю, має найважливіше значення. Все залежить від кандидата.
— Ви зараз сказали річ, яку, очевидно, ніхто не говорив. Звично кажуть, що люди продажні.
— Ні, продажна тільки незначна частина. Головна проблема – недопрацювання самих політиків. Відкрию Вам секрет: часто самооцінка політиків переходить будь-які межі. Вони вважають, що їх повинен любити чи не весь світ. Тому часто замість того, аби зустрічатися з виборцями і пояснювати свою позицію, вони просто сидять вдома або ж займаються іншими справами. Ось і весь секрет.
— Тобто, не люди винуваті?
— Переважна більшість – ні. І з підвищенням освіченості суспільства їх буде все менше. Навіть, банально, якщо знатимуть, які наслідки несе за собою підкуп виборців.
— Ви про покарання?
— Не тільки в цьому розумінні. Позбавлення волі – це, звичайно, бдуже серйозний фактор. Але я хотів би сказати про політичні наслідки. За 5 років можуть пройти такі зміни в країні, політики можуть так «напомилятися», що розгрібати все це доведеться нашим дітям. Тому важливо розуміти, за кого ти голосуєш.
— І всеж, якщо подивитися на проблему підкупу виборців з юридичної точки зору?
— Так, тут, безумовно, повинна спрацювати міліція. У Закарпатті, я так розумію, не складно спіймати тих, хто роздає і бере гроші. Це не Київ. Тут всі один одного знають і знають, хто чим займається.
— У нас в районі якраз активізувалися правоохоронні органи, у зв’язку з тим, що збираються списки бажаючих проголосувати за гроші.
— Це попередня робота. Хоча, як я вже казав, міліції зовсім не складно знайти цих людей у селах.
— А що далі? Всіх за грати?
— Ні. Це ж тільки підозра. Швидше за все, будуть проводити попередню бесіду з кожним.
— Думаєте, вплине?
— Тут потрібно розуміти: поки людина не проголосувала, тобто не опустила бюлетень в урну, злочину не сталося. Розумієте? Взяв гроші, то й що? Хтозна за що. А ось узяв гроші і після цього проголосував – злочин. Тому до виборів, я думаю, обмежаться тільки виховними бесідами. Реально притягти до відповідальності можна тільки тих, хто роздає гроші.
— Тобто, якщо я правильно розумію, виборець, який узяв гроші, поки що не потрапляє під кримінальну відповідальність?
— Ні, тому що отримання грошей – тільки частина протиправної дії. Думаєте, даремно камери на всіх виборчих дільницях?
— Все так серйозно?
— Так, серйозно. Не через конкретного кандидата чи кількох кандидатів, а через ставлення Євросоюза до виборів. Міжнародних спостерігачів приїде декілька тисяч, і для України важливо, щоб вибори пройшли за правилами. А Закарпаття в нас – взагалі вікно в Європу. І їхати сюди спостерігачам ближче. Так що готуйтесь приймати гостей.
А якщо серйозно, то існують правила, так би мовити, які написані, але ніде в світі їх не дотримуються. Будь-який кандидат від влади чи партія влади завжди будуть приписувати собі все, що зроблено за бюджетні гроші. Чи в Україні, чи в США. З іншого боку , це взагалі-то правда – адже саме вони це і зробили. А опозиція завжди буде їх звинувачувати у використанні адміністративного ресурсу, тому що у неї немає можливості розпоряджатися бюджетом, а з кишені діставати гроші нікому не хочеться. Ось і весь адміністративний ресурс, так би мовити.
А є правила, порушувати які нікому не дозволено. До них, у тому числі, відноситься і підкуп виборців. Тому що в іншому разі в політику будуть потрапляти не ті, хто розумніший, а ті, хто багатший.
Артур Руснак
Коментарі
У балоги тоже немалий мінус - брат перебіжчик. Тушки не завжди грошима можуть замилити очі, хіба вічно голодній міліції. І в такій ситуації впізнанність не на його користь.
Стрічка RSS коментарів цього запису