Учора, напередодні Дня Конституції, критичний об’єктив заглянув на Лемаковицю. Справедливості ради зазначимо, що це околична частина Виноградова, яка проте швидше нагадує сільську місцевість, аніж місто. Найбільш вартою уваги пам’яткою Лемаковиці на даний час є величний православний храм Усіх Святих, який тут будують із 1997 року.
Спорудженням церкви опікується громада на чолі з протоієреєм Іоаном Андрашком. Утім, як зауважив священик, самим людям без допомоги влади і благодійників звести церкву було би вельми складно. Наразі вже підвезено гравій для облагородження території, працівники облицьовують каменем фундамент, а ближче до дороги прикритий плівкою постамент головного церковного хреста, який планують освятити ще цього місяця. Але ще до того, власне, цієї неділі, Лемаковиця відзначатиме храмове свято, тож душпастир чемно запрошує на празничне богослужіння.
Перед церквою при головній вулиці розташувався не менш важливий для людей храм науки – місцева школа №6. Свіжо пофарбовані одноповерхові корпуси із затишним двориком справляють хороше враження. Під час літніх канікул у школі святий спокій і міцний запах емалі. Навстіж відчинені двері на порожніх класних приміщеннях, щоб фарба краще висихала на підлогах і стінах. Оце й увесь лемаковицький позитив.
Навпроти школи характерна будівля зі сталінсько-хрущовських часів. Синьо-жовтий прапор на фасаді свідчить про державний характер розміщених у будівлі установ. Так і є – клуб чи то пак будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт. Серед білого дня ( на годиннику 11-а година) всередину не зайти – двері закриті наглухо.
Частина стелі на ганку обвалилася, під стелею в стіні діра – якась птаха зробила собі там гніздо. Зліва від ганку у вікні графік роботи фельдшерсько-акушерського пункту, чітко завірений головлікарем і міським головою. У правому вікні вивіска бібліотеки і запискою – Бібліотекар у відпустці. Отож спілкуватися ні з ким. Зате можна вільно гуляти територією, благо – ні воріт, ні парканів.
Обшарпані стіни, багатогранники валькових лат, що утворилися від обсипаної штукатурки по всьому периметру будівлі. Любуйся досхочу умираючими архітектурними витворами соціалістичної дійсності.
Справедливості ради відзначимо й старання вже нової влади, їх сліди на відновленому шиферному даху, деяких сучасних вікнах і дверях. Та з усього видно, що сила розрухи тут переважує слабкі намагання зберегти умираючу будівлю.
А втім, можливо, це всього лише елементарна безгосподарність, яка буяє терням і бур’янами на цвинтарі одразу за будинком культури. Та так, що вже й хрести ледь видно. Не по-християнськи це, панове лемаківці.
Василь Кіш
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису