Художник, філософ, поет, музикант - просто вільна людина. Свободою мислення і життя він ніяк не вписувався в радянські реалії і через це більше двадцяти років тому змушений був покинути батьківщину. За океаном не нажив багатства, але там міг залишатися самим собою.
У 2004 році японський журнал серед чотирьох найпопулярніших сучасних художників світу назвав Миколу Паппа... Живучи в Америці, мав український паспорт і постійну тугу за своїм краєм. У ніч перед загибеллю майже три години поспіль спілкувався телефоном зі своїм виноградівським другом , фотохудожником Борисом Корнієнком. Читав йому свіжо написаний вірш, який мав стати піснею. Згадував Тису під Чорною горою, мандри Карпатами - пам'ятав усе до деталей. З цим і пішов із життя.
Фото, використане в цьому матералі, зроблено півроку тому в кабінеті редактора, під час останнього приїзду Миколи Паппа до Виноградова. Він довго говорив про вічність, про єдність людини і Всесвіту. Вічність і Всесвіт були в його божевільних очах і в непомірно великому, гарячому серці.
Василь Кіш
