Галина Козьма, с. Фанчиково:
– Найбільше нині мене хвилює доля держави. Ця проблема сьогодні на першому місці, вона відтіснила всі інші труднощі і турботи. Що може бути тривожнішим за загрозу війни? Але я надіюся, що до цього жахливого сценарію не дійде. Тим більше, сподіваюся, що світова спільнота, в тому числі ООН не залишать нас у біді. Весь світ став на захист України, всі засуджують агресію Путіна. А щодо можливого розколу України, то, ймовірно, цю загрозливу ситуацію нагнітають, провокують та ініціюють проросійські сили. Україна ж має бути вільна, незалежна, суверенна. Що стосується Криму, то він для Росії буде тягарем. Адже за всі роки незалежності півострів залежав від материкової України у постачанні цілої низки життєво важливих ресурсів.
Семен ЛЮБКА, м. Виноградів:
– Свого часу я три роки прослужив у Владивостоці, затим 10 років пропрацював у Дніпропетровську. Проте ніхто і ніколи впродовж усього життя не називав мене бандерівцем. У Дніпропетровську проживає моя донька. І мене, звісно ж, турбує розкол країни. Боюся, що все це може закінчитися федералізацією держави. А в тривожних реаліях сьогодення – провина нашої влади. Недарма колишній міністр оборони, народний депутат України Анатолій Гриценко в своєму виступі недавно сказав: «Чому наші війська не в Полтаві?». Дійсно, чому вони не були завчасно зосереджені на Сході України? Тоді б російські війська не полізли туди. А загалом я не вважаю, що почнеться Третя світова війна, як дехто передбачає. Але, думаю, нині всіх турбує питання: «Як зупинити агресію Путіна?».
Раїса ГУЛЬПА, с. Великі Ком’яти:
– Нині мене багато що хвилює. Передусім турбує те, що ж чекає на Україну? До того ж, як глибоко віруюча людина, переживаю, чим обернеться теперішня ситуація в державі для Української Православної Церкви Московського патріархату? А що вже казати про можливість війни! Я часто читаю газети і журнали, постійно дивлюся телепередачі та новини. Із завмиранням серця боюся війни і нових жертв кривавих протистоянь. Молюся за душі загиблих героїв Небесної сотні. Не дай, Боже, війни. Боюся не за себе, а за своїх дітей та внуків, за всіх українців. Але в душі сподіваюся, що війни все-таки не буде. Адже скільки людей в Україні щодня моляться за мир!
Ганна КОБАЛЬ
