Презентація творчості чотирьох королівчан – Василя Вароді, Василя Густі, Михайла Чухрана і Оксани Роман відбулася у Виноградові. Учасниками презентації стали бібліотекарі району, педагоги, журналісти, літератори, гості з Мукачева і Одеси.
Королево – унікальне селище. Особливо, коли шукаєш джерело поетичного натхнення, якого вистачило на цілий ряд сучасних авторів. Королево сповнене контрастів. Тут дивовижним чином поєдналися найдавніша історія, руїни замку Нялаб, а з іншого боку найвища концентрація сучасної промислової атрибутики – скупчення і переплетіння залізничних доріг, які поет Василь Густі колись порівняв з квіткою, яка розпускається.
Щось є небуденне у Королівській землі, якщо вона так інтенсивно спонукає до Слова, до творчості. Василь Вароді, Василь Густі, Оксана Роман і Михайло Чухран. Про них і поговоримо.
Василь Вароді дебютував поетичною книжкою «Повноліття», демонструючи уже відтоді метафоричне письмо і разом з тим дивовижну життєвість текстів. Сьогодні із здивуванням перечитуєш,наприклад, поезію «Василеві сни» із його другої збірки. Сюжет явно випадає із тодішніх заяложених офіційних схем, життя набагато складніше, ніж його подавали в поверхових трибунних виступах. Дивовижна здатність Василя Вароді уникати декларацій або принаймні відділяти їх від справжніх інтонацій зіграло добру службу для продовження літературної актуальності. Перечитаймо хоча б поему про підпільницю-комуністку Олену Гандеру. Завдяки надчасовим узагальненням, поетичному психологізму «Червневий сполох» залишається злободенною поемою незалежно від того, що змінилися часи і якісь ідеологічні підходи.
У ті ж 60 роки дебютував наступний королівчанин Василь Густі. Перша книжка «Перон» привернула увагу читачів свіжістю образів і думок. Василь Густі з неощадною щедрістю вкладав поетичний хист у найрізноманітніші теми – солдатське життя, війна, комсомол, мала батьківщина – Королево. Це була книга з якої, як писав у передмові Петро Скунць вгадується подальша літературна доля Василя Густі.
Говорячи про долю, слід сказати про таку сферу як організація, об’єднання літературної громади.
Не так і легко, зважаючи на різні характери і темпераменти творчих людей, підтримати атмосферу толерантності серед авторів.
І наступна – королівчанка Оксана Роман, чиї вірші у дечому перегукуються з пошуками Василя Густі. Але разом з тим тексти Оксани Роман відзначаються дотриманням поетичної закономірності, коли певні образи, епітети безпомильно відповідають певній словесній структурі. Я б сказав, це вірші, на яких можна навчати юне покоління авторів основам літературної грамотності. Адже вірші Оксани Роман максимально прозорі, позбавлені незрозумілостей і стилістичних помилок.
Окрема розмова про народного поета Михайла Чухрана – у віршах якого особлива стилістика і особлива стихійна філологія, якої не вчать у жодних університетах. Літературний аналіз поетичного гумору Михайла Чухрана ще попереду. Його хочеться не стільки препарувати, скільки просто слухати й читати. Можливо, в перспективі аналізом займуться ті ж філологи, оскільки вони студіюють цю сферу людської діяльності. Вірші Михайла Чухрана є ще одним підтвердженням незвичайної аури Королева, яка примусила хіміка за фахом, звернутися до поетичного слова.
З приводу «королівських діамантів» (так красиво називалася презентація) виступили Катерина Вашкеба, Марія Конкіна, Володимир Щур, Василь Галас, Надія Любка…
Олег Добош
transkarpatia
