ЧИ БЕЗПЕЧНІ ОВОЧІ, КУПЛЕНІ НА БАЗАРІ?

Літо – благодатна пора. Прилавки ринків рясніють різнобарвними плодами. То тут, то там красуються червонобокі помідори. Одного разу, коли свої, домашні, на городі ще не дозріли, вирішила придбати на малому базарі. Знаю, що нині без засобів захисту рослин від хвороб і шкідників не обійтися. Всім відомо й те, що після останнього обприскування плоди не можна споживати в їжу ще певний період часу. Тож про це й спитала продавчиню, яка найактивніше нахвалювала свій товар.

«Та я й взагалі нічим не обприскую помідори, – запевнила мене жінка. – Ось дивіться…». І, мабуть, для більшої переконливості надкусила один із плодів. Відтак, відволікши мою увагу, крадькома виплюнула шматок. Я ж не стримала цікавість і запитала: «Чому ж Ви не з’їли свій екологічно чистий продукт?». Продавчиня знітилась: «Та… Щось не хочеться». А в мене чомусь відпало бажання купувати в неї її «нічим не обприскані помідори». Натомість з’явився намір звернутися за коментарем до фахівця, який контролює на малому ринку якість продукції рослинного та молочного походження. Що не кажіть, а цікаво та актуально. Отож, коментар уповноваженого лікаря ветеринарної медицини МП «Урожай» Юрія МИКУЛЯКА:

– Так, ми проводимо тестування на вміст нітратів. Проте, слід зазначити, за літній період на малому ринку ще не фіксувалося перевищення їх допустимих норм. Але, правду кажучи, норми – змінна величина. Погіршується екологія – вони змінюються. Якщо років 20 тому певна величина була гранично допустима, то на сьогоднішній день вона є нормою. Тим більше, різні показники для продуктів, вирощених у закритому і відкритому грунті. А щодо вмісту нітратів у помідорах, то останнім часом фіксуємо 90-110 мг % (при граничній нормі –150 мг %).  Берегти себе нині треба від іншого – маю на увазі гігієну, культуру споживання продукції. Особливо, коли йдеться про ранні овочі. Колись покійний Касьян говорив: «Не треба обжиратися». Адже за зимовий період в організмі дефіцит мікро- і макроелементів, вітамінів

. Споживання свіжих овочів тоді – великий стрес для нього. Як наслідок – розлади шлунково-кишкового тракту, «скаче» тиск тощо. Однак нітрати, нітрити – минулий етап. Нині рослини «збагачуються» гербіцидами, стимуляторами росту. Як це «вловити»? То навіть не в нашій компетенції. Адже для цього потрібен поглиблений контроль. А в нас – тестова система… І навіть якщо люди продають хімічно оброблені продукти (ті ж помідори), які, згідно технології та інструкції до використання препарату, яким вони обприскані, ще не слід споживати в їжу, то ми не можемо «вловити» цього – це на їх совісті. Так до споживача на стіл потрапляють солі важких металів, фунгіцидні складові та різні хімічні речовини. Начебто, можете з’їсти продукт і нічого не відчути, але безслідно, без згубного впливу на організм нічого не проходить.

А, буває, кажуть люди: «Поклали помідори в холодильник – і позеленіли». Це норма. Міфом є те, що помідор, мовляв, «накачали» хімією. Речовина ксантофіл, який надає плодам червоний колір, при зниженні температури має властивість переходити в хлорофіл, тобто, змінюється забарвлення. А щодо тих плодів, які розрізаєш, а вони зеленуваті всередині і люди про них кажуть: «Ой, як насичені хімією»,  зауважу, що й це міф, надумана проблема. Адже наразі багато є комерційних сортів, які поступово витіснили промислові. В таких помідорів низькоякісні смакові та поживні властивості, але швидкий ріст і плоди транспортабельні, тверденькі, хоча й зеленуваті всередині.

В ідеалі ж контроль рослинної продукції мав би бути не тоді, коли вона вже поступає на стіл, а варто б запозичити досвід шведського принципу: від поля – на стіл. У сільгоспвиробників, які працюють на ринок, мали б відбиратися проби ґрунту, зелені частини рослин тощо. Аби ми споживали дійсно здорову їжу, має бути воля державних мужів і нації. Натомість пожинаємо плоди – ту ж онкологію… А ми все їмо і мовчимо. А, на мою думку, найкращий тест на якість продукції: «Зробив – то з’їж». І нехай їдять виробники, приміром, свої ковбаси, сардельки, сосиски. Бо хтозна з чого вони виготовлені…

Щодо культури споживання продукції. Ви подивіться: купила мати банан на базарі, ткнула його дитині – їж. Тож треба спершу помити продукт і руки. Адже складові безпеки продуктів харчування мають багато чинників. І мова йде не тільки про якість продукції і її безпечність (гарантію того, що до споживача не дійдуть інсектициди, гербіциди тощо), зрілість продукту та вміст у ньому вітамінів і всього того, що дала нам природа. Але ж не менш важливі гігієна споживання і термічна обробка. А про яку культуру споживання може йти мова? Як можна купувати продукти на вулиці, просто із землі, коли надворі 35-тиградусна спека? Дивлюся – купують їх молоді люди, мами маленьких діток. Спокушаються на різницю в ціні від продукції, яка продається з прилавків. Зрештою, якби не купували із землі – там би не стояли продавці…

Ганна КОБАЛЬ