Сьогоднішнє інтерв’ю в форматі «Трибуна депутата» велося в двох тематичних площинах. Адже депутат районної ради Володимир МОРЕКА – начальник Виноградівського відділення «УкрСиббанк» (засновник BNP PARiBAS GROUP – Франція).– В районній раді представлено різні політичні сили. Як це впливає на її роботу в цілому?
– Ні для кого не є таємницею, що дійсно в районній раді представлені різні політичні сили і, на жаль, слід не констатувати, а визнати той факт, що єдність у райраді знайти дуже важко. Щоправда, іноді, при розгляді важливих питань це вдається зробити, але в більшості випадків все-таки існують розбіжності в поглядах і думках депутатів. Консолідовані рішення приймаються важко та рідко, і лише в такому разі, коли є розуміння того, що питання – надважливі, приміром, соціальні, виділення коштів на медицину, освіту або ж прийняття бюджету загалом. А останнім часом і взагалі нелегко зібрати кворум у залі для проведення згідно регламенту засідання сесії районної ради.
– А з чим, на Вашу думку, це пов’язано? Тим більше, беручи до уваги те, що остання запланована сесія так і не відбулася?
– Пов’язано це з тим, що не існує порозуміння між депутатськими групами, між представниками різних фракцій. Чия це вина? В першу чергу, тут є провина голови районної ради і, відповідно, не лише його одного, але й усіх керівників фракцій. Вина керівника райради в тому, що йому не вдається консолідувати роботу фракцій, немає співпраці з головами і вони майже ніколи не можуть дійти до компромісу при розгляді важливих питань. А у випадку розбіжностей не шукаються точки дотику, можливостей того, в чому і хто б пішов на поступки. На жаль, оскільки такого компромісу, консенсусу в роботі нема, більшість фракцій знайшла вихід у тому, що депутати просто не відвідують сесії районної ради, ігноруючи їх. Я вважаю, що ця позиція неправильна. Адже думка тих депутатів, які не приходять на сесії, мовляв, чого вартий голос однієї людини в пустелі? – ні до чого не призводить. Вони, вже втративши віру в те, що вдасться переконати більшу частину депутатів чи своїх інших колег по фракції, просто ігнорують засідання сесій. До кінця роботи районної ради нинішнього скликання залишилося не так і багато часу, а, на жаль, за цієї ситуації, яка в нас склалася з відсутністю взаємопорозуміння між фракціями, між головою районної ради і його колишнім заступником, який звільнився, ряд важливих питань взагалі й не розглядалися. В першу чергу, йде мова про міське сміттєзвалище, про організацію роботи полігону по переробці побутових відходів. Ситуація, на жаль, настільки загострилася, що зараз в авральному порядку розпочалися спроби зрушити цю проблему з мертвої точки. Ніхто не каже, що це питання легко вирішити. Але за нього треба було взятися з самого початку, з дня створення «АВЕ», відкинувши в сторону власні амбіції. Прикрим виглядає той факт, що за вирішення цього питання райрада не бралася до того часу, поки міська рада не поставила питання руба і заборонила вивезення сміття з території району на міське сміттєзвалище.
– Кажуть, що в місцевого самоврядування недостатньо повноважень і прав, а, отже, й результати роботи не завжди такі, як хотілося б. Якими є Ваші міркування з цього приводу?
– Однозначно, це питання нині у всіх на вустах. Тобто, якщо органи місцевого самоврядування існують, то їм потрібно довіряти, а їхні повноваження повинні бути ширшими. Проте й питати з них треба більше. Бо якщо беруть на себе права, то хай візьмуть на себе й обов’язки і, відповідно, мають брати на себе й відповідальність за результати роботи. Але, на жаль, на цю тему тільки говориться й говориться. І ніяких конкретних дій та кроків ще не було. Зараз це питання знову ж таки вже порушене на самому вищому рівні. Однак цілісна концепція (хоча вже деяка презентація пройшла) ще не зрозуміла до кінця. Анонсування реформи нібито відбулося, але як це відображатиметься на практиці, які повноваження реформуватимуться і якою планується поетапність? – не зрозуміло й досі.
– До складу якої постійної депутатської комісії входите?
– Я очолюю комісію з питань ринкових відносин, планування, бюджету, фінансів та контролю за проведенням приватизації, в повноваження якої, зокрема, входить розподіл коштів, рекомендації по прийому планів бюджетів, по фінансуванню тощо. Хоч і дивлячись на те, що назва комісії, її повноваження і права звучать досить-таки серйозно, але об’єми питань і тих коштів, які ми розподіляємо, дуже мізерні для району. На засіданнях комісії робимо розподіл коштів, які призначені лише для цільового використання. В першу чергу – це заробітна плата працівникам бюджетної сфери та оплата за енергоносії. На жаль, бюджет району є настільки куцим, що залишок вільних коштів є дуже малим, а проблем у районі дуже багато. Тому робилися й помилки, зокрема, і в попередньому скликанні районної ради, і в нинішньому. Через те, що бракує коштів, а депутати як представники різних територіальних громад району пробують відстоювати їхні інтереси, то й розпорошуються кошти – розпочинаються будівництва і ремонти тих чи інших соціальних об’єктів. Ніхто не каже, що це не потрібно робити, але це розтягується на довгий час і не завжди вдається довести справу до кінця. Отож, проблема двояка – по-перше, бракує коштів, а, по-друге, дуже багато таких об’єктів, до яких потрібно докласти руки і фінанси.
– До речі, порадьте нашим читачам як банкір. Чи варто в нинішній ситуації, в якій наразі перебуває держава, довіряти свої кошти банківським установам?
– Однозначно, що і вкладники, і все населення країни повинно довіряти банківській сфері. Без довіри народу вона може розвалитися, може настати її справжній колапс. Якщо в фінансовій системі перейти до натуральних відносин – це нонсенс. Тому в першу чергу потрібна стабілізація ситуації. Президент, уряд, Національний банк України повинні спільно розробити якісь заходи, щоб люди відчули, що є стабільність. В іншому разі вони починають забирати з банківських установ вклади. Як це оцінювати? Позитивно не можна, тому що де тоді людям тримати свої заощадження? Якщо вдома – ще більший негатив, переводити їх зараз у валюту за таким великим курсом – теж не один із кращих варіантів.
– Тож як вкладникам убезпечитись від ризиків, довіряючи банківським установам свої заощадження?
– Давати поради важко зараз, коли в дуже скрутній ситуації і вся фінансова система, і банки в тому числі. По-перше, надвеличезна проблема полягає в тому, що курс гривні став надто нестабільним, різко впав. Одна хвиля падіння пройшла і вже люди якось змирилися з цим. Всі очікували, що курс залишиться в межах 11 грн., почали звикати до цього. І тут – нова хвиля падіння гривні. Буквально протягом двох-трьох попередніх тижнів курс знову обвалився вже в межах 13,0 – 13,50 грн. Станом на сьогоднішній день він коливається близько 13 грн. по відношенню до долара.
– А чи варто остерігатися фінустанов з російським капіталом? Адже вони, ймовірно, можуть бути піддані санкціям або ж їхні активи можуть бути заарештовані в межах нашої країни.
– Звичайно, такий ризик є. Адже зараз крім «гарячої» протидії (у вигляді воєнних дій на Сході, де неофіційно задіяні російські сили) відповідні дії ведуться Росією і в напрямі економіки. Відповідним є і ставлення людей до всього російського. І це зрозуміло. Тому більшість українців підтримує гасло: «Не купуйте російські товари! Не працюйте на Росію! Остерігайтеся всього російського!». Відповідно, це не може не стосуватися й банківської сфери. В нас є ряд досить потужних банків, засновниками і власниками яких є держава Росія. Люди мають мати свою точку зору на ці фінансові установи. Це право кожного – самостійно робити свої висновки і дії.
– Володимире Васильовичу, а що скажете з приводу кредитних канікул для учасників АТО?
– Звичайно, що патріотам держави, які зараз зі зброєю в руках відстоюють інтереси України, потрібно йти на поступки. Банківська сфера, в тому числі й наш банк також пішли назустріч таким людям. Я думаю, що це хороше сприяння для учасників АТО. Процедура кредитних канікул здійснюється в автоматичному режимі. Є в нас прийнята відповідна програма і якщо людина звертається з цього приводу, надаючи банківській установі юридичний документ (довідку, яка підтверджує його причетність до АТО), вона втілюється в життя. Проте ця пільга тимчасова, вона не діятиме на постійній основі. Але допомога держави потрібна й іншим клієнтам банків, зокрема тим, які мають валютні кредити. В зв’язку з падінням курсу гривні вони є непосильною ношею для людей.
– А насамкінець торкнімося теми депозитного податку. Чи не вплине він на відтік клієнтів?
– Даний закон вступив у дію з 1 серпня. Але, на жаль, деяка частина клієнтів банків відреагувала на це нововведення тим, що забрала свої депозити. Я думаю, що рішення про введення депозитного податку є правильним і справедливим (тим більше, беручи до уваги нинішню ситуацію в державі). Адже депозит – це один із видів доходів. До того ж, оподатковується лише дохід від депозитного вкладу. Схема напрацьована, відрахування (за ставкою прибуткового податку – 15% від суми доходу) йдуть до бюджету, здійснюються анонімно, конфіденційність забезпечена.
