Нині Інтернет заполонив усе довкола. А молодь і взагалі не уявляє собі без нього життя. Тож цілком закономірно виникає питання: як же відобразилося це на відвідуванні людьми бібліотек? Відповісти на нього та низку інших ми попросили директора Виноградівської ЦБС Катерину ВАШКЕБУ.– Тож, Катерино Гейзівно, чи поменшало в книгозбірнях району відвідувачів – любителів друкованого слова?
– Так, безперечно, Інтернет відіграє свою роль в отриманні інформації, але справа в тому, що Виноградівщина не стоять осторонь модернізації своїх бібліотечних установ. Бібліотеки йдуть у ногу з життям і забезпечують собі можливість стати конкурентноспроможними з іншими інформаційними центрами, яку надають різноманітну інформацію. Завдяки участі в грантових проектах 50% бібліотек Виноградівської ЦБС комп’ютеризовані, що дає їм можливість поруч із традиційними бібліотечними послугами надавати ще й електронні. Тобто, говорити про те, що кількість наших користувачів зменшилася, не можна. Ймовірно, вона видозмінилася. Можливо, люди й стали менше читати, але це не означає, що користувачів бібліотек поменшало. Навпаки – їх побільшало. Річ у тім, що бібліотеки перестали бути тим місцем, де тобі видадуть потрібну книгу і запишуть це у формуляр. Обрії надання наших послуг з часом значно розширилися. Адже з використанням Інтернету бібліотеки вийшли за межі своєї діяльності і обслуговують ще й віртуальних користувачів на веб-сайті, через Фейсбук, через соціальні мережі, через участь у різного роду електронних розсилках, які ми надсилаємо на електронну пошту людям, які потребують від нас цієї допомоги та ще багато іншого.
– Останнім часом з’являються гіпотези про те, що з подальшим розвитком комп’ютерних технологій потреба в бібліотеках відпаде і їх почнуть закривати. А якою є Ваша думка з цього приводу? Чи буде жити друкована книга поряд з її електронною версією?
– Кожна людина, яка в дитинстві читала книгу, розуміє, що замінити живе спілкування з нею просто неможливо. Навряд чи хтось буде читати її на електронних носіях. Є, звичайно, поодинокі випадки. Але для цього потрібно, щоб наше суспільство стало більш заможнішим. Проте, враховуючи економічний стан у державі, доводиться констатувати, що переважна більшість людей не мають можливостей придбати навіть книги, які з кожним роком стають дорожчими, не говорячи вже про читання літератури на електронних носіях. Тому основна частка наших користувачів – із категорії незаможних. Я думаю, що бібліотеки потрібно ще й розвивати, відкривати нові відділи, регулярно поповнювати їх новою літературою. Адже це є державні загальнодоступні установи, де кожен користувач, незалежно від віку і соціального стану, зможе прийти і отримати книгу або інший вид послуг. А комп’ютер є далеко не в кожній оселі, тим більше, в сільській місцевості. Тож, я думаю, що друкована книга буде жити паралельно з її електронною версією. Може, в когось і досі така думка, що в бібліотеках лише книга та періодика і вони себе віджили, бо, мовляв, не йдуть у ногу з часом. Але ж наші книгозбірні трансформують свою діяльність. І ми – вже не ті бібліотеки, що були колись. До того ж 78 користувачів пройшли курси навчання основ комп’ютерної грамотності (переважно вчителі та люди старшого віку). Іще на базі нашої бібліотеки можна відвідувати безкоштовні онлайн-курси англійської мови і отримати відповідний сертифікат. А наразі наш тренер проводить безкоштовні курси навчання програмуванню для учнів віком 9-12 років.
До речі, Виноградівська ЦБС у рамках обласного дослідження «Чи потрібні бібліотеки і які бібліотеки потрібні громаді?» проводила вуличне опитування. Було опитано 10% населення міста і зроблено аналіз отриманої інформації. І нам, бібліотечним працівникам, було дуже приємно, що з-поміж усіх відповідей було, можливо, 5 таких: «Я маю Інтернет і мені взагалі не потрібні бібліотеки». Всього опитаних – 3544 осіб. А нещодавно закінчено роботу над проектом сприяння сільському населенню доступу до публічної інформації, в рамках якого ми проводили навчання про те, як робити пошук офіційної інформації органів державної влади.
– Можливості Інтернету величезні. А деякі люди вважають, що варто перевести книги в електронні версії, а всі бібліотеки повністю комп’ютеризувати. На Вашу думку, чи вартує так робити?
– Є такий проект, така ідея. Йдеться про створення всесвітньої електронної бібліотеки. Але, по-перше, це буде ще не скоро. По-друге, уявіть собі, хто буде мати доступ до цієї електронної бібліотеки? А ми говоримо про наш Виноградівський район, в якому 80% населення – сільське (переважно без доступу до Інтернету і електронних носіїв інформації). Що тоді нас чекатиме? Друкованої книги ми видавати не будемо, бо говоритимемо про те, що в нас суцільна інформатизація і комп’ютеризація. А категорія малозабезпечених або ж просто незаможних буде соціально ізольована від знань. Чому дитина, яка народилася в селі, має страждати тільки через це і бути обмеженою в доступі до інформації? Отримання знань – це її законне конституційне право, і відбирати його не можна. Так, є багато заможних людей, які, на жаль, вважають, що якщо в них удома є комп’ютер, то бібліотеки не потрібні, бо, мовляв, в Інтернеті все є. Але таких на Виноградівщині є, може, 20%. А що робити 80% населення району, які не мають можливостей придбати комп’ютер і щомісяця сплачувати за Інтернет? Для цього й існують загальнодоступні бібліотеки, які підтримує і розвиває держава. Розроблені й загальнодержавні програми поповнення бібліотечних фондів, зокрема, «Українська книга», в рамках якої виділяються кошти. Держава фінансує книгозбірні, бо є розуміння того, що вони потрібні громадам.
– То кого все-таки більше – користувачів Інтернету чи читачів друкованих книг?
– Якщо реальних користувачів, які приходять до нас у бібліотеку, ми можемо облікувати, то тих, які користуються нашими послугами віртуально – ні. Але, судячи по відвідуванню наших сайтів, блогів (крім центральної районної бібліотеки, яка має три блоги, ще 7 сільських книгозбірень мають їх), бачимо, що їх відвідування дуже велике. Віртуальні користувачі користуються нашими базами даних, матеріалами. І їх є надзвичайно багато. Паралельно з тими, які є і нашими реальними читачами, і відвідують масові заходи, і працюють у рамках клубів, і ті, котрі є волонтерами бібліотек.
– А як, на Вашу думку, можна привабити молодь до бібліотек? Якими заходами залучаєте їх до книгозбірень?
– При бібліотеках діють різноманітні гуртки та клуби за інтересами. Приміром, у Новому Селі клуб за інтересами «Люби і роби добро» об’єднав близько 80 осіб від 3-х до 18-20 років (завбібліотекою Мелінда Молнар). Питаєте, чим можна зацікавити молодь? Бібліотека повинна працювати разом із громадою, заради неї. Тому ми намагаємося вивчати і враховувати думки людей. Наприклад, наші сучасні бібліотеки працюють у рамках проекту, орієнтованого на молодь – «Майбутнє варто планувати». Зокрема, проводилися вуличні акції, а також вечорниці «Плануємо сім’ю разом», на які було запрошено студентську юнь. Цукерки, чай, кава, живе спілкування і танці – молодь була в захопленні. Бібліотеки також беруть участь у відродженні традицій, особливо це стосується наших угорських сіл. А при міській бібліотеці-філії вже більше 15-ти років працює клуб за інтересами «Афродіта». Це об’єднання в основному учнів старших класів, для яких організовуються дуже цікаві зустрічі з лікарями, з психологами, де в невимушеній атмосфері, у вузькому колі вони можуть задати питання, які, можливо, соромляться задати комусь деінде. А щодо блогу міської книгозбірні – 23 тисячі його переглядів красномовно свідчать про те, що бібліотеки потрібні і вони мають майбутнє.
