Перше, що кидається в очі, коли під’їжджаєш до сільського будинку влади у Підвиноградові - нова ще не штукатурена церква під греко-католицькими куполами. Років два тому єпископ Мілан Шашік тут освячував фундамент, а зараз храм уже під надійним бляшаним дахом. Ех, не дожив до цього часу головний сподвижник будівництва церкви Юлій Данко, для якого ця сакральна будова була як лебедина пісня його неспокійних останніх літ. Шкода, не встиг доспівати пісню до кінця…
Напевно, успіх підвиноградівських греко-католиків надихнув на діяння і їх православних односельців, які під проводом благородного о. Іоанна Ляха яскравими фарбами оновили зовнішні стіни храму Георгія Побідоносця. Неподалік блиском сяє і фасад чималої приватної будівлі , на якій ще лишилися емблеми іноземного підприємства «Флоріан ШУЗ». А от виробництва всередині, каже сільський голова Андрій Деяк, тут практично вже не лишилося. Інвестор знайшов дешевшу робочу силу у Рокосові і вже перевіз туди лінії з пошиття верхів взуття. Що тут удієш?
Та є між цими спорудами у самому центрі населеного пункту ще одна важлива будівля, за яку чи не найбільше болить голова сільського бірова – це триповерховий дитячий садок. Єдиний, до речі, дошкільний навчально-виховний заклад на все Підвиноградово. Заклад чималий. У 9-и групах виховується 207 маленьких хлопчиків і дівчаток. Але ж і село не мале – понад п»ять з половиною тисяч населення. З них лише діток віком від трьох до шести рочків – 440. До того ж в останні чотири роки народжуваність у селі має чітку тенденцію зростання. Торік тут появилося на світ 180 немовлят.
Щоправда, немало з них – циганські, а тих до садика, як і до школи також, їхні батьки воліють чомусь не водити. Традиція така чи що? Але й без ромів місця для всіх бракує. Тому свого часу на будівлі дитсадка звели мансардний поверх, де , гарно розмістилися групи «Сонечко», «Фіалочка», «Метелики». Андрій Деяк радий за своїх маленьких односельців, бо виховуються в умовах, не гірших за міські. Підготували місце й для десятої садикової групи, провели всі необхідні роботи, та дітей у групі досі немає. Із середини минулого року обігріте, облицьоване приміщення ігрової, спальної кімнат, санвузла пустують - нема меблів. Сільська казна - порожня. А благодійників після завершення осінніх виборів чи й дочекаєшся.
Паралельно з облаштуванням додаткової групи в дитсадку проводять роботи з упровадження так званих енергозберігаючих технологій. Для цього сільська рада з місцевою громадою стали учасником спеціального є проекту, що фінансується Європейським Союзом та Організацією Обєднаних Націй. За кошти ООН, сільради та громади вже замінили на металопластикові вікна та двері всього першого поверху. По периметру дитсадка проводиться утеплення зовнішніх стін. Проект, каже Андрій Деяк, міг бути на даний час завершеним, та його гаранти – районна рада й адміністрація не поспішають вносити свою частку, а це не мало, не багато – 72 тисячі гривень. Сума начебто й не така значна для районного бюджету. Але чомусь не дають. Стопорять гаранти справу енергозбереження і в іншому проекті.
Підвиноградівська сльська рада виграла друге місце в кабмінівському конкурсі й одержала у вигляді призу дивовижний котел Waillant, що працює за принципом двигуна внутрішнього згорання і здатен звичайнісінькою водою із свердловини обігрівати громіздку будівлю дитсадка. Коли така чудо-техніка запрацює, важко сказати. Для цього також потрібні кошти. Кажуть, уже й районний депутат від села Володимир Гвоздьо підняв цю проблему на сесії райради. Та хіба гарантів проб’єш депутатськими запитами?
Василь Кіш
