ЧИ ПОТРІБНО В РАЙОНІ ТАК БАГАТО ГАЗЕТ?

Зовсім недавно у нашому місті з’явилися ще дві нові газети. Тож наразі маємо «Чорну гору», рекламний «АІР», «Нашу новинку», «Голос Карпат», «Севлюш інфо» та районну «Новини Виноградівщини», до слова, найстаршу з-поміж усіх. Ми поцікавилися у наших читачів, як вони ставляться до цього, і чи потрібно в нашому районі стільки газет?

Єлизавета КОРДЮК, методист райвідділу освіти і науки:
– Читати люблю з дитинства, а позаяк працюю у відділі освіти, то в першу чергу віддаю перевагу газетам і журналам, у яких знаходжу щось цікаве для роботи. Дещо занотовую, дещо відкладаю – вважаю, що вчитися ніколи не пізно. Але це, як кажуть, для роботи. А от для душі – місцеві новини. Їх за усталеною традицією знаходжу в районці – стільки оперативної і правдивої інформації не знайдете в жодній газеті. Скажу відверто, лише нещодавно дізналася, що у Виноградові аж сім друкованих видань, плюс місцеве телебачення. Споживай інформацію звідусіль! Не знаю, чи є десь в області ще такий район, де б було так багато  пропозицій на інформацію. Однак багато – не означає якісно. Я, наприклад, прочитала один номер «Голосу Карпат» і не була в захваті, хоч про цю нову газету в місті говорять багато. Можливо, мені дістався не найкращий номер, але районка все таки більш насичена місцевими матеріалами, а нам, жителям Виноградівського району, в першу чергу цікаво прочитати про своїх людей, про підприємства, які в нас працюють. Інші теми можна почерпнути з Інтернету. Хоч зізнаюся, сама в нього не заглядаю, мені достатньо новин з телевізора. Не думаю, що місцевих газет треба так багато, вони все одно розповідатимуть про одне й те саме. Я ж звикла до «Новин Виноградівщини». Це як на базарі: якщо, приміром, ви прийшли купити рушники, а їх продають одразу кілька продавців, то ви виберете в того, якого добре знаєте. Так і газети – виписуєте ті, до яких звикли роками.
Мальвіна САВИНЕЦЬ, заступник голови районної організації ветеранів:
– Я постійно передплачую багато періодичних видань, але щосуботи, як тільки листоноша приносить пошту, з-поміж «Експреса», «Ветерана України», «Закарпатської правди», газети «2000», «Моя сповідь» в першу чергу беру до рук районку. Моя думка. Без варіантів: у районі стільки газет не потрібно, бо читаю і переконуюся, що деякі навіть не мають, що поставити в номер, заповнюють його чужим, переписаним матеріалом, а читачеві треба своє. Місцеве. І тут не має значення – газета власника чи комунальна, головне, щоб вона була читабельна. Зверніть увагу на вихідні дані газет, де вказано тираж. Зауважу: він не у всіх реальний. У «Чорній Горі», наприклад, написано, що її передплачують 1500 читачів, і ця цифра тут не міняється роками (грамотний читач розуміє, що такого не може бути). Це брехня – читають цю газету втричі менше  людей. Втім, і виходять приватні газети не регулярно – вже десь два місяці немає в реалізації «Нашої новинки». А згадайте, з якими потугами раніше в нас бралися за випуск «Вечірнього Севлюша», і багато хто розумів, що ця газета видавалася виключно під вибори. Вийшло пару номерів, вибори минулися, і все – газети не стало. До пори, до часу. Я вважаю, що така кількість друкованих видань у одному районі не потрібна. І, в першу чергу тому, що видають їх не фахівці – дипломованих журналістів у цих газетах не знайдете. Було б краще, якби розумних менеджерів з усіх районних видань об’єднали в єдиний колектив, це справді принесло б користі набагато більше. І читачів такої газети помітно б побільшало.  
Валентина КОСТЬО, керуюча виставковою залою «Імпасто»:
– Вважаю, газети корисні всі, тому що вони різного напрямку і формату. Якщо, наприклад «Чорна Гора» духовно-просвітницького, то «Новини Виноградівщини»  – це громадсько-політичне видання, яке має свою нішу, адже видає багато інформації саме в такому плані, «АІР» – рекламне, в «Голосі Карпат» взагалі матеріали різнопланового характеру, так би мовити, калейдоскоп інформацій. А от «Севлюш інфо» газета, яка є більш культурно-мистецького напрямку. Вважаю, що вона також потрібна, бо, якщо інформаційні видання тільки оглядово розповідають про культурне життя в районі і місті, то тут якраз більш розширено подається інформація про творчих людей, їхнє життя, їхні проекти, тобто, є що почитати на різну тему. Можливо, хтось скаже навіщо стільки газет, мовляв часто матеріали дублюються. Але я впевнена, що це не так, бо це відбувається в різних ракурсах. адже кожен журналіст по-своєму пише статтю, має особисте бачення на ту чи іншу проблему або свій погляд на розкриття певної теми. Це можу твердо сказати, позаяк сама є активним дописувачем. Я намагаюся слідкувати за всіма виданнями і впевнена, що в кожному з них читачі можуть почерпнути для себе цікаву та корисну інформацію. Звичайно, що до нових видань і вимог більше, і претензій. Але дуже важливо, щоб вони не зациклювалися на якійсь відкритій пропаганді, думаю це читачам не сподобається. Загалом хотілося б, щоб люди мали вибір, більше читали, передплачували газети і журнали, адже не важливо в кольорі газета чи ні, а те, яким змістом вона наповнена. А читати їх чи ні – справа кожного особисто.