Забезпечивши односельців питною водою, сільський голова став «корупціонером» і пішов з посади Районна влада його зрозуміла і… морально підтримала. Віднедавна Виноградівщиною прокотилася резонансна новина. Вмить облетіла вона район, а найбільше сколихнула, мабуть, жителів Малої Копані та керівників органів місцевого самоврядування. Йдеться про те, що минулого місяця Малокопанський сільський голова Михайло ГАЛАС написав заяву про складання з себе повноважень. Сьогодні він – гість редакції.
– Михайле Степановичу, кажуть, відкрито навіть кримінальну справу. Розкажіть, будь ласка, про її передумови.
– В грудні в нашій сільській раді проводилася перевірка, ініційована службою УБОЗ, яка здійснювалася щодо нарахування заробітної плати лікаря, котрий працює в нас за сумісництвом. Паралельно перевіряючий дізнався, що Малокопанська сільрада надає населенню послуги по водопостачанню. Перевірка проводилася і в інших сільських радах, але його чомусь зацікавила саме наша. І саме зі сфери водопостачання «заварилася вся каша». До перевірки було залучено також спеціалістів обласної екологічної служби та гідронагляду. В їх приписі зазначено, що сільська рада не має спеціального дозволу на забір природних ресурсів.
– Чому ж його не було своєчасно оформлено, якщо цього вимагає законодавство?
– Правду кажучи, питанням водопостачання займалися декілька сільських рад і ні одна з них не звернула на це увагу. Розмов про те, що цей дозвіл мав би бути, не велося і ніким та ніде це питання не порушувалося. Ми вважали, що вода надається населенню, а не продається, як кажуть, на розлив. Некомерційного ж призначення наше водопостачання. Тим більше, ми керувалися й Постановою Президента України «Про забезпечення населення питною водою». В ній, зокрема, йдеться про те, що якщо свердловина дає 300 кубів води на добу, то вона не потребує спеціального дозволу.
Здавалося б, ця Постанова є аргументом на нашу користь. Проте, виявляється, вона не виправдовує нас, бо сільська рада брала з населення плату за воду. Але ж наша сільрада є дотаційною і ми в повній мірі не могли забезпечувати людей водопостачанням безкоштовно. Саме тому на одній із сесій було вирішено, що часткову проплату здійснюватимуть сельчани. Адже використовуються енергоносії, утримуються працівники, які обслуговують водопровід.
А мотивація контролюючих органів така: люди сплачують за воду – має бути й відповідний дозвіл. Якби ж ми володіли інформацією про те, що він є необхідним, я думаю, всі сільські ради, в тому числі і наша, йшли б іншим шляхом – в правовому полі.
– Вочевидь, оформити дозвіл – доволі клопітна і фінансово затратна справа.
– Так, коли я вивчав, що потрібно зробити, щоб отримати його (який пакет документів зібрати, скільки коштів потрібно витратити), то зрозумів, що без допомоги районної влади або витрат самого населення, нам цього не зробити. Звісно ж, є ліцензовані фірми, які готують документи для отримання дозволу. Вже після проведення перевірки фахівці з Хуста вивчали нашу ситуацію. Справа оформлення дозволу обійшлася б нам у межах 8-10 тисяч гривень.
Звідки взяти ці кошти, якщо вони не передбачені бюджетом? Вирішувати цю проблему за рахунок користувачів водопостачання? По-перше, їх у нас не так вже й багато, а, по-друге, якщо ми отримали припис, що порушуємо закон, беручи з населення гроші за водопостачання, то не можемо ж дозволити собі йти шляхом порушення законодавства далі, збираючи кошти від сельчан для оформлення дозволу. Зваживши все це, я вирішив піти з посади.
– Це було виважене рішення? Адже інших підстав скласти з себе повноваження сільського голови у Вас, ймовірно, не було.
– В березні виповнилося б 14 років із того часу, як я очолюю Малокопанську сільську раду. Інших підстав піти з посади у мене дійсно не було. Так, це цілком виважене рішення, я багато думав про це. Знав, що справа щодо перевірки швидко не закінчиться. Вона потягла за собою ще й відкриття кримінальної.
– Які звинувачення Вам представлено?
– Знаю, що кримінальну справу відкрито, але я ще не ознайомлений з її матеріалами, свідчень ще не давав. Звинувачення полягають у тому, що ми надавали населенню послуги водопостачання без відповідного дозволу. Гадаю, справу відкрито на сільську раду, а не на мене особисто. Рішення про водопостачання приймалися ж на сесії, а не мною одноосібно.
– Тоді чому Ви пішли з посади?
– Мені ж небайдуже, що кримінальну справу відкрито на сільську раду. Я знаю, що це за собою потягне… Чи вдасться нам захистити себе чи ні – вирішуватиметься в суді. До того ж, за Законом України «Про корупцію», якщо кримінальну справу відкрито і судом буде визнано, що порушення дійсно допущене, то керівника мали б звільнити за статтею. То вже краще піти з посади за власним бажанням. З іншого боку, я вже четвертий термін перебував на посаді і мені вже психологічно важко. До того ж, беручи до уваги цю перевірку і відкриття кримінальної справи, усвідомлюю, що це псує мій авторитет перед громадою.
Я б не хотів, аби мої односельці вважали мене корупціонером. Перед громадою не хочу бути в цій іпостасі. Пояснити всім суть проблеми я не взмозі. А люди ж як вважають? Раз кримінальну справу відкрито – значить, корупціонер! Вони часом не розуміють причин, не заглиблюються в них. Мислення людей стереотипне: якщо перевіряють – є привід. А я не хочу, щоб на мене падала тінь корупціонера. На посаду ж ішов, щоб зробити щось корисне для села, для громади, в першу чергу – стосовно водопостачання.
Адже найгострішою проблемою Малої Копані завжди була вода. Проживаючи в гористій місцевості, люди бідували без неї. Деякі викопували колодці і заповнювали їх привозною водою, яку купували роками. Інші носили питну воду коромислами, хтось долав при цьому більш ніж кілометрову відстань. Тішуся, що проблему вдалося вирішити. На початку 2009 року ми запустили додаткову свердловину, яка зняла напругу. Адже води катастрофічно не вистачало.
Проведено реконструкцію центрального водопроводу. До нього підключені всі гористі вулиці, де проблема води поставала найгостріше. На жаль, у зв’язку з результатами перевірки, сільрада не змогла передбачити бюджетом збір коштів на утримання водопроводу.
– То який же вихід із цього складного і заплутаного становища вбачається? І, до речі, чи шукали Ви підтримку в органах районної влади?
– Райдержадміністрацією було ініційовано зібрання сільських голів, які перебувають у подібній ситуації, і ми дійшли до висновку, що, аби отримати дозволи і щоб було простіше займатися водопостачанням, слід усе-таки створити комунальні служби. Але ж скрізь у державі вони є збитковими. Така доля чекає й на ту комунальну службу, яка буде створена на базі Малокопанської сільради. Або ж доведеться підвищувати для користувачів плату за воду не менше, ніж у 2 рази.
Як пояснити людям, що вартість послуги водопостачання залежить від багатьох чинників, у тому числі від кількості споживачів і затрат, які виникають при подачі води? Адже, одна справа, коли утримання комунальної служби лягає на плечі кількох тисяч користувачів, і зовсім інша, якщо їх усього 180 – саме стільки дворогосподарств у Малій Копані користуються послугами центрального водопроводу. Аби, за великим рахунком, вирішити цю ситуацію, потрібно ініціювати зміни в законодавстві. Щоб для таких малих сільських рад, як наша, не стояло питання створення комунальної служби (нам їх нереально утримувати). А щодо підтримки… Звісно ж, шукав її в органах районної влади. Знайшов моральну підтримку і розуміння проблеми.
– Чи може подібна доля спіткати й інші сільські ради? Адже простішим шляхом йшла не тільки Малокопанська.
– Я думаю, що перевірка щодо водопостачання може торкнутися й інших сільських рад. Адже там, де є центральний водопровід, майже всі діяли за однією схемою. Низка сільрад іде тим же шляхом.
– Як же зняти напругу з проблеми, що виникла?
– Я чув, що й інші сільради планують створювати комунальні служби – у правовому полі це єдиний вихід. Якщо не буде фінансової допомоги з районного бюджету (бо сільські не взмозі це «потягнути»), то з нуля буде дуже важко починати.
– А які настрої панують зараз у громаді?
– Більшість малокопанців з розумінням ставляться до проблеми, що виникла. Люди хвилюються: буде продовжуватися постачання води чи ні? Багато сельчан цікавилися – чому ж я пішов з посади? Я всім пояснюю, мовляв, нічого страшного, буде оголошено про проведення позачергових виборів, висуватимуться кандидати, а територіальна громада обере іншого сільського голову. Необхідну для цієї процедури інформацію ми вже подали до Верховної Ради.
До речі, на зборах громади сельчани ініціювали звернення до Президента України, обласної та районної адміністрацій і рад. Я ж розумію: про що б ми не кричали і в які б двері не стукали – якщо не буде внесено змін до законодавства, то й нічого не вдієш. Хоч воно й недосконале, але виконувати його мусиш. А насамкінець, користуючись нагодою, хочу висловити щиру вдячність жителям Малої Копані за довіру, порозуміння та підтримку.
Інтерв’ю взяла Ганна КОБАЛЬ
