Морозний ранок перед дев’ятою годиною. Мовчазний поспіх перехожих: хто на роботу, хто з клунками на базар. У самому центрі міста з пішохідного переходу між вулицями Шевченка і Миру грає акордеоніст. Пальці в матерчатих перчатках легко плавають по клавішах. Услід за мелодією навздогін дзвінко лине «Ой смереко, чарівна моя смереко, Чом ти так ростеш далеко…»
Знайома пісня у живому виконанні невідомого вуличного музиканта зриває усмішку з уст. А рука несамохіть вже шукає гаманця у кишені. Не для милостині – за приємність, зроджену в душі.
Звідкіля смуглявий музика? А з Собатина.
Августинові Лакатошу 20 літ від роду. На акордеоні грає вже п’ять років. У складі групи собатинських музик інколи виступає на весіллях. Але таке щастя, каже, випадає рідко. З батьком-інвалідом, який ще в молодості втратив пальці рук на пилорамі в Казахстані, у сім’ї п’ять дітей. Мати померла. Отож, Августин за старшого, тому мусить дбати про заробіток.
Доки холодно надворі, щоранку з інструментом приїжджає до Виноградова, грає і співає в переході. Додому привозить 60-70 гривень за день. Небагато, але прожити можна. А з настанням тепла, десь у квітні, сім’я подасться на Чернігівщину або ж на Донеччину сортувати картоплю у тамтешніх фермерів. Августин візьме у дорогу й акордеон із собою. Може, десь знадобиться.
Хтозна куди поведе мандрівна доля молодого собатинського музику з чарівним голосом. А допоки він співає в переході і звеселяє серця перехожих.
Василь Вишнянський
