ДІТИ ВІРЯТЬ, ЩО ПЕРЕМОГА БУДЕ ЗА НАМИ. І МИ ЇХ ПІДТРИМУЄМО

За вікном своєю неповторною красою буяє травень: на серці радісно і приємно. Але не всюди цей місяць радує душі, особливо засмутили перші його дні. На передовій – чергове загострення. Танки, «Гради», 122-міліметрова артилерія – ось неповний список того, чим по наших позиціях та по мирних жителях Сходу «працює» ворог. Травневі свята бойовики відзначали із особливим розмахом – тільки за останній тиждень квітня на фронті були поранені два десятки захисників України. Між тим, АТО офіційно закінчилася, тепер на Донбасі розпочата операція Об’єднаних Сил, яка, загалом, також означає війну. Нам би порадуватися: 2 травня бійці батальйону «Донбас-Україна» дали гідну відсіч ворогу, який обстрілював наших військових із кулеметів та снайперських гвинтівок біля Горлівки. Та чомусь душа від цього не радується. Бо в підсвідомості звучать слова гітариста: «Привіт, мамо, я пишу тобі листа. Привіт, мамо, в мене сльози на очах. Все нормально, світить сонце, а в полях стоїть туман. Ти не знаєш, як ми лазим по полях, ти не знаєш, як буває важко нам…». Це співає боєць 95-ї бригади Олександр Микитюк. Він – перший, хто загинув з початку операції Об’єднаних Сил. На Великдень йому виповнилося 19 років, а вже за кілька днів хлопець віддав під Авдіївкою своє життя, боронячи нас із вами. Вкотре слухаю цю пісню і думаю, яку страшну ціну ми платимо за світле майбутнє своїх дітей і онуків.
5 травня, ранок, я слідкую за новинами в інтернеті. Натрапляю на відео з похорону. Не знаю, чи знайдеться в світі настільки закостеніла душа, яка може стримати сльози. Йому було ледь 20. Владо! Чуєш крик згорьованої матері?! Таких матерів вже десяток тисяч. І жодного високопосадовця поряд. Вони нехтують бути на похованнях. А повинні на колінах стояти перед трунами. Невгамовний біль і злість до тих, хто розв’язав цю війну, хто на ній наживається. Пробач нас, Іванку!
… І знову біда. Україна в жалобі. Його звали Костя. Йому було 25. В передостанній день квітня в Новоайдарі на Луганщині загинув боєць 11 понтонно-мостового батальйону 48-ї інженерної бригади Костянтин Паршенко з Хмельниччини.
… Сергій – невисокий і худий, ну зовсім дитина. Наймолодший десантник однієї з позицій на Світлодарській дузі. Хлопцеві всього 19. Він із Дружківки, пішов воювати за свою землю, за свій край. Його місто було під окупантом недовго, за нього не було жорстоких боїв. Та торік улітку, зразу після 18-го дня народження, хлопець підписав контракт. Сьогодні вже звик до фронтового життя, знайшов тут багато друзів. Тільки до одного не може звикнути – до смертей побратимів. А так – все гаразд, задоволений, що виконує свій чоловічий обов’язок.
І в цей час, коли наші діти і внуки помирають або стають каліками на фронті, герой Іловайська, екс-міністр оборони Валерій Гелетей купив собі особняк в Англії за 23 мільйони фунтів стерлінгів. Згадаймо той парад під час подій в Іловайську, невведення воєнного стану, корупцію на крові, генерала-дизертира Литвина, Донецький аеропорт, Дебальцево, інший безлад. Тільки в оточенні під Іловайськом загинуло 366 чоловік, 429 були поранені, 300 потрапили в полон. Ніхто не покараний за тисячі смертей, десятки тисяч скалічених і мільйони переселених! Більше того, справа потроху затухає. Чому? Тому що за неї взявся «експерт три в одному» – головний військовий прокурор, процесуальний керівник і слідчий Анатолій Матіос. Маючи всі повноваження, він не наводить лад у оборонній сфері. А навіщо? Адже йому набагато легше заплющити очі на державну зраду і корупцію, а паралельно фальшувати справи проти патріотів, віджимати собі і своїм босам елітні квартири, земельки, заводики. Я дивилася минулого вівторка програму «Громадська прокуратура» на каналі ЗІК (вона йде щовівторка о 23-ій годині) і стало страшно. Виявляється, вище керівництво держави покриває оборудки в оборонній сфері і поокремі депутати-сміливці самі ніяк не можуть зупинити ці військові злочини. Спитаєте, а де есбеушники і прокурори? А всі на своїх місцях. Більше того, виявляється у нас 700 прокурорів отримали статус учасника бойових дій. За чотири роки роботи у волонтерському русі я знаю десятки наших земляків, які були і є на фронті – ніхто ще мені не казав, що поряд з ним воював цей потужний батальйон вгодованих мужів. З ким тоді і де воювали ці бійці невидимого фронту, які отримали цей статус?
Останні дні по всіх каналах телевізора було чути, що Америка продала нам за 47 мільйонів доларів сучасні протитанкові ракетні комплекси «Джавеліни», яких раніше в Україні не було. Та я здивувалась: в зону бойових дій ці комплекси просто так не потраплять, бо дозвіл на це має дати Президент у разі загострення на лінії розмежування, коли противник піде в наступ. Не розбираюся у військовій справі, але коли щодня по наших захисниках гатять із забороненої зброї, то це не є приводом застосувати ці ракетні комплекси? Чи смертей нам ще не досить (вмирають же не свої)?
А тим часом наші діти знову і знову пишуть захисникам щирі листи, малюють мирне небо. «Дякую тобі, солдате, бо це тільки твоя заслуга, що я можу бути просто дитиною, що моє село і моя держава залишаються українськими. Я знаю: тебе чекають дома мама, тато, може наречена чи дружина. Я теж на тебе чекаю, як і всі. Тож пам’ятай це і неодмінно повертайся, чуєш, повертайся живим, солдате!» – пише учениця 6 класу із Текова Інесса Гецко. Про це ж просять захисників у своєму листі Крістіна Лумпер із 4-б класу Чепівського НВК, учні 6 класу Тросницької ЗОШ, третьокласниця із Фанчикова Аліна Дорогій. «Багато сімей можуть спати спокійно, бо Україну захищають такі, як ти – мужні й сильні герої. Ми віримо, що ви переможете!» – це рядки із листа восьмикласниці Хижанського НКВ Інни Філей. А Іван Попович із 9-б класу Великоком’ятівської ЗОШ І-ІІ ступенів намалював військовослужбовцям кольорову мапу України і пару ластівок, які тримають у пазурях кетяги червоної калини. Першокласниця із Черни Ніколетта Ліхтбраун постаралася, щоб хлопцям сподобався її малюнок про мир – тут і рідна хата, і спіле колосся, і жовті соняшники, і зелені листочки дуба, що символізують міць і силу. Діти вірять, що перемога буде за нами. І ми їх у цьому підтримуємо.
Мальвіна САВИНЕЦЬ

[miniorange_social_sharing]