Робити добро – це стан її душі

nn

Українцям завжди була притаманна така людська риса як небайдужість до чужої людини і добровільне бажання допомогти їй у важкій ситуації. Найбільшим виявом гуманності і милосердя є благодійність – можливість ділитися душевним теплом, допомагати матеріально тим, хто цього потребує. Будь-яка допомога важлива. Хтось може дати хліб, інший – гроші, а інколи – проявити увагу. Яскравим прикладом того, як можна долучитися до доброї справи,  є робота благодійного фонду «Закарпатський будинок милосердя», який очолює Анастасія Алатарцева.
Вона – переселенка з Луганської області. Коли два роки тому почалася війна, сім’я переїхала до Виноградова. Тут молода жінка познайомилася з іншими людьми, котрі так само, як вона, зі своєю родиною пережили вимушений переїзд і яким було дійсно важко тут адаптуватися. Спочатку вони з чоловіком вирішили допомагати одній родині –переселенців, затим іншим, яких приймали у себе вдома. Врешті жінка зрозуміла, що їй хочеться більше людей охопити увагою і допомогти їм у важку хвилину життя. З цією метою було прийнято рішення створити благодійний фонд. Так само спонтанно з’явилася його назва «Будинок милосердя». З березня місяця цього року вони офіційно зареєструвалися як благодійний фонд «Закарпатський будинок милосердя».
Насамперед планували допомагати тільки переселенцям, але потім виявилося, що багато місцевих жителів також потребують допомоги. Особливо хвилювала доля малозабезпечених дітей – сиріт та напівсиріт, в кого немає мами чи тата. Тож відтепер це підтримка не лише переселенців, зараз діяльність фонду розширилася і вони допомагають всім, хто сюди звертається.
Найперше вони почали організовувати різноманітні дитячі заходи, адже не всім по кишені відвідувати платні гуртки, особливо дітям переселенців. Спочатку збирали діток разом, розважали їх, проводили чаювання з іграми та забавками. Потім до них долучилися місцеві дітлахи і їх вже стало більше. «Деякі діточки просили дозволити додому щось взяти (цукерку чи печиво), мовляв мама давно такого не їла. Коли бачиш цих діток, серце крається від жалю», – розповіла Анастасія. Гарні масові свята вони провели до Різдва та Великодня, у парку Перені масовий захід організували до Дня захисту дітей, де було немало дітвори і батьків, які виїхали із зони АТО і стали вимушеними переселенцями, але знайшли свій  притулок  у нашому місті та районі. А влітку організували виїзд дітей у табір, де вони надзвичайно цікаво відпочили.
Крім того, Анастасія Алатарцева об’єднала жінок-песеленок. Вони втратили свої домівки і їм було дуже важко звикнути до нового життя, не вистачало спілкування. «Звичайно тим, хто має тут знайомих чи родичів набагато легше. А є такі, котрі приїхали, бо знайшли по Інтернету роботу, – ділиться вона. –  Я сама знаю, як це не просто. Звичайно з часом вони роззнайомилися, в них з’явилися друзі, хтось влаштувався на роботу. Але пригадую перші дні перебування, коли жінки, зачувши російську мову, підходили і питали звідки вона, радіючи, що не самі тут».
Спочатку було шість жінок, котрі вдома у Анастасії разом відсвяткували жіночий день 8 березня. Всім дуже сподобалося, тому вирішили частіше проводити подібні зустрічі. Коли познайомилися з головою ГО «Виноградівські пацьорки» Іриною Іжганайтіс, вирішили об’єднати місцевих жінок та переселенок, щоб зробити ці вечори більш творчими. Наразі близько 20 учасниць подібних заходів вже більше року збираються разом. Завдяки таким зустрічам переселенки і виноградівчанки дуже здружилися, відпочивають разом, на каву ходять. Та головне – вони побачили, що не покинуті, а комусь потрібні. Анастасія щиро сподівається, що протягом наступних років фонд буде ще активніше працювати і вони зможуть робити більше добра людям.
«В основному нашому благодійному фонду допомагають релігійні організації та друзі-переселенці з Дніпропетровщини. Саме вони найперші підтримали нашу ідею і надсилали посилки з продуктами харчування, одягом, взуттям та подарунками. Вони й по сьогодні активно підтримують нашу організацію. У Виноградові надзвичайну допомогу ми отримали від ТОВ «Сандерс-Виноградів ГмбХ» на чолі Германом Розенталем, котрому наше величезне спасибі і низький уклін. Дуже приємним сюрпризом стали від нього подарунки дітям-перселенцям до 1 червня, а родинам ковдри та подушки. Наразі в нас є можливість допомогти місту і району інвалідними візками хорошої якості. Але, на жаль, «Нова пошта» відмовилася їх безкоштовно доставити з Києва. Тож шукаємо інші варіанти та добродіїв, які б взялися за цю добру справу. А ще ми проводимо акцію до нового навчального року і запрошуємо всіх небайдужих приєднатися, щоб допомогти малозабезпеченим діткам шкільним приладдям та канцелярією. Ми раді будь-якій допомозі і з радістю приймемо її. Адже немає нічого на світі приємнішого, ніж бачити щасливі обличчя дітей, дарувати тепло і любов людям, піклуватися про них, робити їм добро», – сказала Анастасія Алатарцева.
Любов ТОКАЧ