МЕДИЦИНА ЛІКУЄ ЛЮДЕЙ, А ВЕТЕРИНАРІЯ – ЛЮДСТВО

Всі ми знаємо чудову казку про Айболита, в якій добрий лікар допомагає різним звірам.  Свій прийом здійснює під деревом. Сучасні «айболити» зараз працюють у більш комфортних умовах, але спільну рису зі славнозвісним героєм казки мають – любов до братів наших менших. Медична допомога тваринам з’явилася відтоді, як людина приручила тварин. Офіційно лікар для тварин отримав звання «ветеринар», його почали давати з 1916 року. Сьогодні ця професія знайома кожному, та, на жаль, молодь не охоче виявляє бажання займатися ветеринарною медициною. Дуже прикро, адже вона не менш важлива, престижна і потрібна. Наша розповідь про прекрасну людину і спеціаліста – лікаря-епізоотолога Виноградівської міжрайонної лабораторії ветеринарної медицини Ярослава Йосиповича Кузана. Все своє життя він присвятив улюбленій професії. Коли поспілкуєшся з цим чоловіком, приходиш до висновку, що це дійсно його покликання. Сам він родом з Львівщини. У нашому районі працює вже 45 років, відколи його направили після закінчення Львівського зооветеринарного інституту до Фанчикова у колгосп «Іскра». До того навчався у технікумі, потім була служба в армії. Не дивно, що його загальний стаж роботи складає понад півсотні років. Свою професію знає на відмінно, адже починав із простого ветеринара, потім працював у районній лікарні, затим у міській і дійшов аж до директора лабораторії. Тепер хоч і на пенсії, але покидати справу свого життя не поспішає. На Виноградівщині знайшов і своє особисте щастя, тут народилася і його єдина  дочка, зростають онуки. Тож наш край став рідною домівкою для Ярослава Йосиповича. Донька обрала іншу професію, але він не жаліє, бо вона в ній успішна. Можливо, онуки, як підростуть, підуть його стопами.
– Прикро, що молоді люди не охоче йдуть у ветмедицину. Адже зараз у ветеринарів усе відбувається майже так, як у лікарів для «гомо сапієнс». Отримуючи дипломи, вони дають обіцянку, схожу на клятву Гіппократа. На відміну від людини, тварина не може розповісти, що у неї болить. Це висуває до ветеринарного лікаря дуже багато вимог. Крім того, що потрібно добре знати біологію та хімію, до важливих якостей належить допитливість і спостережливість, що дозволяє побачити і оцінити найменші зміни у стані тварини. Ветеринарний лікар має бути людяним, добрим. Він повинен вміти співчувати тварині – істоті, яка не вміє говорити. Тому часто проводять паралель між лікарем-педіатром, котрий працює із немовлятами, які ще не навчилися розмовляти. Так що умови в нас подібні, – каже Яролав Йосипович. – Адже перші лікарі одночасно займалися лікуванням тварин і людей. Недарма кажуть: «Медицина лікує людей, а ветеринарія – людство». Бо є багато захворювань спільних і для людини, і для тварини, якими вони можуть заразитися одне від одного. Тому оздоровлення тваринного світу запобігає хворобам людей.
Міжрайонна лабораторія обслуговує Виноградівський та Іршавський райони. Її діяльність спрямована на забезпечення ветеринарного благополуччя, запобігання і ліквідацію захворюваннь тварин, а також з метою захисту населення від хвороб, спільних для людини і тварин. Тут проводяться профілактичні дослідження на бруцельоз, лейкоз тощо, тобто, працюють з особливо небезпечними захворюваннями, розробляються лабораторно-діагностичні плани і подаються щоквартальні звіти. За рік у лабораторії досліджується до 15 тисяч аналізів крові ВРХ, свиней, дрібної рогатої худоби та птиці. Лікарями проводиться прижиттєва і посмертна діагностика тварин і лише матеріал на сказ відправляється в область. Крім цього, перед початком полювання, досліджують дику фауну, з метою визначення епізоотичного стану даного лісу чи району. Працівники лабораторії перевіряють якість продукції тваринництва і рослинництва. До прикладу, наразі досліджують кавуни та дині на вміст нітратів. Якщо перевищує норму, продукція знімається з прилавків. За словами Ярослава Кузана, раніше колгоспи, де були ферми, а також м’ясопереробні та молокозаводи піклувалися про якість своєї продукції. На жаль, сьогодні часто вона дуже низька, виробники піклуються переважно про кількість. Також багато генно-модифікованої продукції, яка негативно може впливати на здоров’я людини. За професійну діяльність йому довелося всього побачити – був ящур, лейкоз і туберкульоз, чума свиней, хоча сьогоднішня – африканська набагато страшніша. Слава Богу, що наш район вона обійшла, хоча від цього не застрахований ніхто. Тож роботи лікарям ветмедицини завжди вистачає. Мають лабораторних тварин – миші, морські свинки, кролики, півня та барана, які допомагають  в роботі. Особливо докучають бездомні тварини, але через брак коштів організувати для них спецпритулки немає можливості. Тому важливо, аби господарі, які взяли чотирилапих друзів, піклувалися про них, не викидали на вулицю, проводили щеплення та огляд у ветеринарів. Це убезпечить від можливого зараження.
Робота ветлікаря вимагає частих роз’їздів, не дивлячись ні на погоду, ні пору доби, є також професійна небезпека – можливість зараження, бо доводиться стикатися з інфекційними захворюваннями тварин. Тому важливо вміти зберігати витримку, самовладання у небезпечних ситуаціях і обов’язково дотримуватися правил безпеки. «Кожен лікар, який обрав цю професію – відданий своїй справі, – каже Ярослав Йосипович. – Я патріот своє роботи, люблю її, без неї не уявляю життя. Вдячний долі, що довелося працювати з справжніми професіоналами. Напередодні професійного свята хочеться привітати всіх нинішніх колег та ветеранів ветеринарної медицини, побажати їм міцного здоров’я, успіхів, добра, всіляких гараздів».
Любов ТОКАЧ

comments powered by HyperComments