Волонтери групи «Дай лапу, друже» шукають люблячих господарів для собак та котів

У найпопулярнішій соціальній мереж facebook вже доволі тривалий час діє група «Дай лапу, друже-Виноградів». З цікавістю спостерігаю за ними, оскільки щоразу викладають фото чотирилапих пухнастиків, шукаючи їм люблячих господарів. Неприємно вражає людська жорстокість: як можна викинути на вулицю напризволяще маленьких кошенят чи цуценят, які потребують ласки та турботи? Побачивши фото в Інтернеті, чимало людей саме тут знаходять собі вірних та надійних друзів. Хто створив цей блог і де саме «мешкають» безпритульні чи осиротілі тварини? Нам розповів Артур Шерегі.
– Групу «Дай лапу, друже» створили Валентин Веремчук та Біанка Велеган. Бачачи людську жорстокість по відношенню до тварин, у них урвався терпець бути безмовним свідком знущання над беззахисними тваринами. Вони зателефонували і сказали, що додали мене модератором групи. Зібрали любителів чотирилапих. Вперше прийшло багато людей. На другі збори вже менше, адже відсіялися, ті, хто просто хотів на темі захисту тварин пропіаритися, виставивши фото в соцмережах. Покинули нас і ті люди, котрі виступили проти стерилізації тварин, оскільки вважають, що у простерилізованих тварин сумні очі, а для нас це – можливість поступового вирішення проблеми бродячих псів у Виноградові. Сформувався невеликий колектив, тож наразі наш актив складається із 9 чоловік і ми всі рішення приймаємо разом. Нема лідера чи керівника. Та й одному не справитися, адже тварин двічі на день треба годувати, а малечу – по три рази. У нас є свій чат, де ми списуємося і домовляємося, хто коли має можливість прийти погодувати чотирилапих, звітує про їх поведінку чи стан здоров’я. Відрадно, коли взагалі незнайомі люди підходять і дякують за те, що ми робимо, пропонують свою допомогу. Гроші ми не беремо, аби не було пересудів. Завжди просимо, щоб купили найнеобхідніше: шприци 2-кубикові, перекис водню, вату, операційні серветки… Є підприємці, котрі звертаються до нас по допомогу: просять забрати собаку, що прижилася біля кафе чи магазину, зробити стерилізацію та вакцинацію, встановити бирку, а потім знову повернути на місце. Вони ж дають нам на все це гроші. У нас є місце, де перетримувати тварин, але це ще не можна назвати притулком. Справа в тім, що Агенція розвитку міста Виноградів, керівником котрої я є, готує проекти для участі в українсько-польському гранді для створення у місті так званого Центру контролю за тваринами, де буде притулок із належним медичним наглядом, спеціальним обладнанням, аналогів якого наразі нема навіть у цілому Закарпатті, а також крематорієм для тварин. Поки що у нас є тільки територія, яку нам безкоштовно надав один благодійник на «теківському повороті» – у Виноградові по вулиці Заводська,2 (колишні розливочні цехи радгоспу «Виноградівський»).  Вагончик ми привезли з Мукачева, власними силами зробили два вольєри. Провели світло та воду, газ. Продуктами харчування нас забезпечують небайдужі люди, – розповідає Артур Францович. – Зараз тут у нас мешкає кілька великих собак і малих, а також одне маленьке кошеня, якого я підібрав у місті на центральній площі. У кожного окрема історія та доля, часом занадто сувора. Так, першим був дорослий великий вуличний пес, котрого нам привезли у важкому стані – якийсь алкоголік роздробив йому передні лапки. Таких операцій, щоб кістки по частинах збирати, у нас не роблять, тож на знеболювальних, антибіотиках, вітамінах та хорошому харчуванні вже потихеньку ходить. Він хороший сторож, тож, певне, залишиться у нас назавжди. Двох дівчаток збили машини, але нічого, потихеньку оговтуються. Одну ми навіть возили в Мукачево, бо була підозра на пошкодження внутрішніх органів, яка, на щастя, виявилася безпідставною. Одномісячних цуценят, мама яких трагічно загинула, ми ледве дістали зі схованки. Трошки підгодуємо і будемо роздавати людям. Йоркширського тер’єра люди знайшли на Тисі, ми його постригли, бо шерсть була занадто брудною, обробили від глистів, блох та кліщів, провакцинували і він готовий йти у сім’ю. Це молодий (вік десь близько року), грайливий, дружелюбний. От днями ми писали в групі про те, що розшукується зниклий пес і ми раді, що любимчик сім’ї знайшовся.
Медичну допомогу чотирилапим надає Володимир Хмара – ветеринар з Хуста. А от доглядають за ними на волонтерських засадах Артур Шерегі, Валентин Веремчук, Біанка Велеган, Мар’яна Параска приходить з мамою, Оксана Вихристюк, Лія Кулікова, Агнета Гриценко та Леся Фозекош. Зараз любителі тварин ініціюють заборону у місті цирку з тваринами, оскільки не дотримуються правил належного догляду за ними. Вони виступають за те, щоб люди жили в гармонії з природою: не рубали дерева, не мучили тварин і не засмічували довкілля. Ми з Артуром Францовичем пройшлися до волонтерського притулку, аби на власні очі побачити, як тут живуть тварини. Всі вони дуже дружелюбні та милі, вміють радіти людям і одразу проявляють свою безкорисну щиру любов. Чотирилапі так і просяться, аби їх забрали люди, котрі для них стануть сім’єю. Тож всі бажаючі можуть взяти додому собачку чи котика. Писати в приватгрупу «Дай лапу, друже», або ж телефонувати за номером 0999019360 (Артур).
Наталія Кобаль