ПОКИ ОДНІ ГАЛАСУЮТЬ, ВІН РОБИТЬ КОНКРЕТНІ ДОБРІ СПРАВИ

Погодьтеся: зараз кожен із нас щодня, щогодини задає собі одне-єдине  настирливе запитання: що буде завтра, через тиждень, через місяць? Скільки ще треба смертей наших синів, щоб влада нарешті почала робити щось конкретне, відстоюючи свою територіальну цілісність? Втома від щоденного неспокою наростає, важко, дуже важко знаходити в собі нові сили, щоб спрогнозувати, що нас чекає в найближчий час. Через це – тривога, біль, невизначеність у цій спільній біді. Зростає людське невдоволення, сприяє цьому й чергова хвиля мобілізації, посилені бойові дії на Сході. Та радує те, що навіть у такий складний час є люди, які не галасують, не вилежуються на диванах, а потихеньку, день за днем роблять щось конкретне для того, щоб усе якомога скоріше закінчилося. В числі таких – городянин Віктор Іванович Заріцкі (на знімку). Відколи у Виноградові започаткувався Рух підтримки закарпатських військових, він щомісяця, а то й частіше навідується в наш офіс, цікавиться нагальними потребами солдатів, купує все необхідне і передає їм через нас. Найчастіше він приносить багато цигарок і розчинної кави – це бійцям на передовій дуже потрібно. А на початку зимових холодів власноруч змайстрував високоякісні «буржуйки», які нині зігрівають наших земляків на Сході. Висловлюємо Віктору Івановичу щиру подяку за підтримку хлопців.
Таких, як В. І. Заріцкі є чимало. Волонтери сердечно вдячні найпершим нашим помічникам, зокрема подружжю Баскаєвих – Едуарду і Галині,  Юрію Костаку, які на прохання військових закуповують для них берци, форму, прилади нічного бачення, рації тощо. Сім’я Руслана Декета передала три бензопили, два колуни, сокиру, ремонтні ключі, мастило. І всі, хто до нас приходить, кажуть одне: дуже хочеться, щоб усе якомога скоріше закінчилося, щоб більше жодна мати не  сивіла передчасно, не лишалася вдовою молода дружина, не зростало число сиріт.
Знаєте, попри все у моєму серці ще  жевріє надія, я залишаюся оптимісткою. Бо поки в нас є такі люди, яких я назвала вище, доти ми – сила, здатна здолати ворога, який раніше називав себе  нашим братом. І хочу побажати всім нашим землякам, які в ці дні воюють на передовій, якомога скоріше повернутися до рідних домівок живими і здоровими. І з перемогою!


Ольга ШЕРЕГІ,
волонтер Руху підтримки закарпатських військових –  Виноградів

comments powered by HyperComments