Два роки – на сторожі миру

Роман

На перший погляд два роки – зовсім невеликий проміжок часу. Проте, оглянувшись назад, підсумовую пройдений шлях і пророблену роботу волонтерського руху. Зізнаюсь чесно: навіть не берусь підрахувати тонни відправлених у зону АТО вантажів та зібраних сотні тисяч гривень…За весь цей період ми вивчили потреби наших славних захисників на передовій, виробили чіткий алгоритм дій і, навіть, навчилися самі заробляти гроші. Основним девізом нашої безкорисної діяльності є чесність і прозорість, адже про кожну отриману та витрачену гривню чи принесену у волонтерський офіс річ ми щоразу звітуємо на нашій сторінці у facebook та на шпальтах «Новин Виноградівщини».
А починалося все влітку 2014 року. Засновниками Руху підтримки закарпатських військових-Виноградів є Олександр Ковалевський, Інна Осадча, Андрій Гепенко та Ольга Шерегі. Згодом до них приєднався і я. Владіслав Поляк, відгукнувшись на прохання Йосипа Шерегі, надав приміщення під офіс по вул. Шевченка, де ми знаходимося і зараз. Спочатку відправили один пакунок на передову, згодом – другий. Відтак солдати один одному розповідали, що у Виноградові діють волонтери. Нам почали телефонувати хлопці і просити те, що їм потрібно на Донбасі. Дивно тепер переглядати фото перших днів функціонування волонтерського офісу, де у напівпорожній кімнаті стояли 2-3 коробки, а вже через 4 місяці офіс був вщент переповнений обмундируванням, продуктами харчування та засобами гігієни для воїнів. Збільшилася і кількість волонтерських активістів до 15 чоловік. Зараз нас офіційно нараховується 18. Проте варто відзначити тих жінок, котрі щоденно чергують в офісі, невтомно трудяться і кожного солдата огортають ніжною материнською любов’ю, наче рідного сина. Це – Ольга Шерегі, Мальвіна Савинець, Марія Феневгазі, Мальвіна Прошкіна, мама і дочка Ольги Гал,Єлизавета Кордюк та Наталія Товт.  
Спочатку ходили до підприємців і просили допомогти воїнам АТО. Дізнавшись про існування офісу, до нас почали заходити прості люди і приносити речі або гроші. Все, що ми отримували і отримуємо, одразу чергові записують у зошит, а згодом із фотографіями та чеками чи квитанціями закуплених речей, викладаємо на нашу сторінку в соцмережі. Аби люди наглядно бачили, що їх допомога доходить до адресатів, оприлюднюємо фото-звіти отримання солдатами волонтерських вантажів. Саме завдяки прозорості, люди нам довіряють. Ті підприємці, до котрих ми йшли 2 роки тому, зараз самі щомісяця самі приносять допомогу воїнам.  
Найнапруженішим був перший рік діяльності Руху, адже щодня ми надсилали посилки, щомісяця наш волонтер Ігор Колодзинський доправляв автомобілем вантаж на Донбас. Одна поїздка у нас була невдалою, коли мікроавтобус потрапив у ДТП і перевернувся. Слава Богу, обійшлося без жертв, а от зібрати гроші на ремонт сильно пошкодженої автівки знову ж таки допомагали всі небайдужі люди. Одного разу навіть відправляли три повністю завантажені фури. Тоді на територію ведення бойових дій їздили і ми з Олександром Ковалевським. Після того почала працювати логістика з ТОВ «Нова пошта», яка минулого року надавала всім зареєстрованим волонтерським організаціям безкоштовні промо-коди (на жаль, зараз у їх переліку Закарпатських волонтерів чомусь нема). Тож самі ми довозили вантаж на передову лише в неохоплені «Новою поштою» райони.
Згодом навчилися заробляти гроші. Так, проводили акції «Іграшка для солдата», «Нагодуй солдата», «Врятуй життя» та ряд інших. Люди приносили у офіс Руху іграшки, сувеніри, вироби рукоділля та ряд інших речей. Їх ми продавали на ярмарках і вже виручені кошти йшли на потреби наших славних захисників. Ставили свої скриньки для благодійних пожертв під час відкриття торгових центрів чи магазинів. Вагому підтримку у всіх благодійних акціях ми маємо від школярів району, які багато що приносять з дому для солдатських посилок, а головне – пишуть воїнам листи та малюють малюнки, котрі у полум’ї пекельної війни є для солдатів світлими променями надії та любові. Саме учні є найактивнішими учасниками акції «Добро жменями», що періодично стартує в Україні. Відрадно, що Виноградівщина і тут відзначилася на державному рівні – у списках благодійного фонду «ОВЕС» ми значимось серед активістів.  
Були і дороговартісні речі. Відправлено на передову  автомобіль, подарований Владіславом Поляком. Понад 70 тис. грн. на тепловізор ми збирали більше місяця. Приціл нічного бачення коштував 37 тис. грн., снайперський приціл вартістю 15 тис. грн. Відправляли і  радіостанції, прилади нічного бачення, запчастини для БТР та службових автомобілів, бензопили. А скільки бронежилетів: замовляли їх безпосередньо від виробника з Києва, прострілювали на полігоні і лише після того відправляли на передову. Свідченням перевіреної якості є врятовані життя та здоров’я солдатів. Зараз кожен товар ми отримуємо не через посередників, а купляємо на заводі чи фабриці, де його виготовляють. Слід зазначити, що діє взаємовиручка між волонтерами краю. Тут варто віддати належне  засновникам волонтерства на Закарпатті, зокрема керівнику обласного Руху – жінці-герою Галині Ярцевій, котра згуртували довкола себе сильну та злагоджену команду.
Періодично змінюються потреби воїнів на Сході. Якщо з початку оголошення АТО треба було все, то зараз потреба у продуктах харчування майже відпала. Хлопці просять хіба що спеції до страв, консервації та домашні смаколики. Треба змінну форму і берці, захисні окуляри, приціли нічного бачення і медикаменти. Тож останнім часом більше опікуємось військовими, що повернулися із зони АТО. Тут важливу роль відіграє їх психологічна підтримка вдома. Організовували зустрічі військових, свята та концертні програми у військовій частині, відправляли на передову новорічно-різдвяні гостинці та великодні кошики. Збирали кошти на лікування деяким військовим, що отримали поранення на лінії вогню. Не могли стояти осторонь, почувши, що маленькій донечці військовослужбовця 128-ої ОГПБр Емілії Матішинець з Пушкіна, котрій лікарі поставили діагноз «Двостороння нейросенсорна глухота» (повна втрата слуху), потрібні кошти для придбання кохлеарного імпланту. Згодом до нас по допомогу почали звертатися й інші батьки хворих діток, тож тепер у 4 сім’ях маємо 5 маленьких підопічних. І хоч засновано Рух з метою підтримки військовослужбовців, збираючи кошти на лікування дітей, ми не порушуємо свій основний принцип – допомогти. Бо ж наразі у солдатів потреб гострих не має, а ми, волонтери, без діла всидіти не можемо.  
Наостанок щиро вітаю всіх жителів району з річницею волонтерського Руху підтримки закарпатський військових – Виноградів. Адже кожен із вас – волонтер. Бо ж не важливо, чим саме ви поділилися із солдатами АТО – однією гривнею, сотнею чи кількома тисячами, пачкою сигарет або кави, банкою домашніх консервацій чи кількома блоками круп. Навіть потай промовлена молитва «Отче наш» за тих, хто на передовій і за мир та спокій у державі, – це вже вагомий внесок у спільну справу підтримки бійців, заради цілісності та свободи. Низький уклін та щирі слова шани вам, наші вірні та надійні помічники. Разом ми – сила!
Михайло Роман,
координатор волонтерського Руху підтримки закарпатський військових – Виноградів