БЛАГОДІЙНІСТЬ МАЄ БУТИ БЕЗ ІМЕН ТА ОБЛИЧ

P809120939545

Сьогодні весь світ відзначає Міжнародний день благодійності. Погодьтеся: безкорисливо допомогти людині, яка зараз у біді, простягнути їй руку допомоги – що може бути благороднішим? І не важливо, як ти допоміг – втішним словом, мудрою порадою чи матеріально… Головне –  зробити це щиро.
Для кожної родини найбільшим горем є хвора дитина. Виноградівський благодійний фонд «Рука допомоги» було створено п’ять років тому саме задля матеріальної допомоги в лікуванні хворих хлопчиків та дівчаток. Тож наразі разом із засновниками підсумовуємо його діяльність. Суми наданих коштів та імена людей доброї волі не називаємо, адже наші співрозмовники стверджують мудру істину: «Благодійність має бути без імен та облич».
– Коли я працював головою Виноградівської райдержадміністрації, до мене зверталося багато людей з різного роду проблемами, а найчастіше нарікали на недостатність чи відсутність грошей на лікування тяжко хворих дітей. Позаяк РДА не мала змоги їм у цьому допомогти, народилася ідея створити благодійний фонд, матеріальну базу котрого мали постійно поповнювати депутати міської, районної та обласної рад Виноградівщини. За період однієї каденції ми мали змогу доказати собі та іншим, що все ж прозоро та відкрито хочемо і можемо допомагати тим, хто цього потребує, – каже депутат обласної ради, засновник БФ Карло Резеш. – Більшість наших благодійників не афішували свої імена – допомагали таємно задля позитивного результату в оздоровленні дітей. Проте я не можу не назвати одних із наших помічників – Еріка та Ілдіку Маргітичів та голландський благодійний фонд «World Servants». Одного разу навіть пара літніх голландців, котрим уже за 70, самі привезли для наших хворих на ДЦП дітей два функціональні ліжка з електроприводом. Це мене найбільше приємно вразило, адже подолати таку відстань автівкою навіть молодій людині важко. А тут старші люди привезли ліжка для дітей, котрих вони навіть не знають. Оце для мене ідеальний взірець людської чуйності та милосердя.
– Перед тим, як приймати рішення, ми вивчали соціальний статус сім’ї, потреби матеріальної допомоги, стан здоров’я дитини, лікарські заключення із конкретними рекомендації. Їх виносили на розгляд фонду – засновників, представників громадських груп, політичних партій та представників райради. «Живі» гроші на руки не давали, а необхідну суму на лікування перераховували у лікарню чи аптеку. Приміром, допомогли на поїздку в Дебрецен для радіоізотопного сканування 131-им йодом онко хворої дитини, яка пройшла всі аспекти лікування. Саме сканування мало визначити подальший хід лікування. Це була перша ластівка нашого фонду і по допомогу звернувся батько дівчинки. Для іншої дитини не могли підібрати препарати для лікування епілепсії, тож хворе дитя з мамою ми відправляли в Ізраїль, де підбирали відповідне лікування. Дитині з аутизмом допомагали лише ті препарати, котрі виготовляють в Чехії. Так як в Україні їх придбати не можна, посприяли ми і в цьому питанні. Загалом в «Руку допомоги» із заявами звернулися 43 батьків хворих дітей, а задовольнили ми приблизно 26 заяв. Вважаю, що це непоганий показник, адже надані суми рахували кількома тисячами гривень. Водночас як всі у фонді (директор, секретар, бухгалтер…) працювали абсолютно безкоштовно, – розповідала Беніта Ліспух, лікар інфекціоніст Виноградівської райлікарні, засновник фонду.
Гортаючи з Бенітою Арпадівною сторінки зошита, в якому зареєстровані всі заяви та звернення батьків, бачимо, що значна частина хворих дітей проходили курс реабілітації у Міжнародній клініці відновного лікування (м. Трускавець), вартість якого складала 5-7  тис. грн.  Для двох сестричок хворих на муковісцидоз оплачували лікування у Львівській клініці. Для дитини з ювенільним ревматоїдним артритом закупляли препарат Хуміра, а хлопчику з фенілкетунурією – Терафен. Оплатили ліки для лікування криптогенного гепатиту важкого перебігу, вродженої вади головного мозку, дитячого аутизму. Певну суму коштів перераховували на  хірургічне лікування хлопчика у клініці в Сумах, а також для дівчинки, котра отримала серйозні травми, впавши з дерева. Останній хворий, котрому допомогла «Рука допомоги» мав діагноз «гострий лімфобластний лейкоз». Проте не всі просили профінансувати лікування, приміром, мама їхала з дитиною-інвалідом на консультацію в Київ, але не мала коштів на проїзд. Були й такі, що просили гроші на лікування дітей, але не мали при собі повного пакету необхідних медичних документів. Та почувши, що фонд не дає на руки «живі» гроші, а лише по перерахунку в аптеку чи медичний заклад, більше сюди не приходили.
Наразі «Рука допомоги» припинила своє існування. Назавжди чи тимчасово – покаже час. Але творити благі і добрі безкорисливі справи, милосердя чинити тим, хто потребує цього особливо, завжди було гідним і шанованим заняттям, яке ніколи не втратить своєї актуальності. Тож засновники фонду запевняють: закриття не означає припинення благодійності. Вони і надалі готові простягнути руку допомоги всім тим, хто цього потребує.
Наталія КОБАЛЬ

comments powered by HyperComments