У Малій Копані освятили пам’ятник єпископу Іоану Семедію

Минулої неділі у Малій Копані було величне свято. Після урочистої літургії у греко-католицькому храмі Василія Великого, яку служив преосвященний владика Мілан Шашік, на подвір’ї церкви було освячено пам’ятник єпископу Мукачівської греко-католицької єпархії Іоану Семедію, котрий народився у Малій Копані, тут пройшли останні роки його земного життя і, за заповітом, поховано о. Іоана на кладовищі у рідному селі, де спочивають його батьки. Вилитий у бронзі величний постамент із викарбуваними настановами владики виготовив знаний у краї скульптор Василь Роман.
Владика Мілан Шашік наголосив на важливості цієї події для всієї громади села Мала Копаня. Адже своїм подвижницьким життям їх земляк – єпископ Іоан Семедій показав приклад духовної єдності та молитовності. Проте, родичі та знайомі, односельці владики мають усвідомити, що головне – не збудувати пам’ятник, а дозволити Господові вселитися в наші серця і через милосердя йти до вічного життя. Владика подякував скульптору за гарну роботу, а також всім благодійникам, котрі жертвували на будівництво пам’ятника.
Отець Даниїл Бендас, котрий зробив багато для того, аби  на малій батьківщині єпископа Іоана Семедія встановили пам’ятник, розповів біографію владики. Народився він у простій селянській родині 26 червня 1921 року. Закінчивши 4 класи сільської школи, продовжив навчання у Хустській гімназії. Через рік батьки сказали синові, що не мають більше змоги допомагати йому матеріально. Аби продовжувати навчання, юнак зайнявся репетиторством дітей заможних людей і таким чином забезпечував себе матеріально. Відтак вступив до Ужгородської богословської академії. Восени 1944 року став добровольцем Чехословацької визвольної армії. Демобілізований за наказом для продовження навчання в Богословській академії, яку в 1947-му році успішно закінчив. Того ж року єпископ Теодор Ромжа освятив його на священика. Це вже був важкий період, адже на Закарпатті вже була радянська влада, яка заборонила греко-католицьку церкву. Отця Іоана Семедія було зараховано в канцелярію єпископської палати, проте там працював недовго. Після вбивства єпископа Теодора Ромжі єпархію було обезглавлено. Після того, як він залишився без роботи, записався на курси водіїв, успішно закінчивши їх, працює водієм на Ужгородському спиртзаводі. Відтак перевівся водієм в Ужгородське автопідприємство, паралельно навчаючись у Львівському автодорожньому технікумі. Отець Іоан Семедій вдень трудився на підприємстві, а вночі обслуговував своїх вірників. 24 серпня 1978-го року його рукоположили в сан єпископа. І лише 4 серпня 1987 року греко-католицька церква заявила про свій вихід з підпілля. Владика Іоан Семедій разом з іншими єпископа Галичини брав участь у домаганні перед владою в Москві легалізації греко-католицької церкви. Проте реалізувати це вдалося лише 1990 року. На заслужений відпочинок єпископ Іоан Семедій вийшов тільки у 2002 році. А через рік скромно, в церкві рідного села, він відзначив 25-річчя свого єпископства. Помер владика 6 грудня 2008 року.
Після освячення пам’ятника, перший заступник голови Виноградівської райдержадміністрації Наталія Костелеба-Веремчук та генеральний консул Угорського консульства у Берегові Ендре Саліпскі поставили корзину квітів та вінок до підніжжя постаменту. Відтак генконсул поділився метою свого візиту: «Владика Іоан Семедій був великою людиною, котру поважали не тільки на Закарпатті, в Україні, а й в Угорщині. Він був будівничим не тільки своєї єпархії, а й людських душ. Тож, коли мій добрий знайомий, чудовий скульптор Василь Роман запропонував бути присутнім на цій події – погодився без вагань». На святі також був присутній депутат обласної ради Федір Ісайович.
Голова обласного науково-культурологічного товариства ім. О. Духновича Юрій Продан вручив свідоцтво про присвоєння звання почесного члена товариства видатному русинському діячу, натхненнику та організатору встановлення пам’ятника, о. Даниїлу Бендасу.
Наталія Кобаль