В якій державі ми живемо?

1424862206

Задум поділитися з читачами цією темою виник минулої неділі, коли я зранку до ночі не могла відірватися від телевізора, слідкуючи за тим, дадуть можливість Саакашвілі повернутися в Україну, чи ні. І скажу вам так: якби вибори були сьогодні, я б точно голосувала за нього. Не тому, що він ідеальний або безгрішний, а лише за те, що його так підло, не по-людськи хочуть видворити з нашої держави. І хто? Ті ж, що його сюди запросили. А коли побачили, що він стає некерований і непослушний, сміливо критикує нашого президента і його близьке оточення, його вирішили позбутися, до того ж у вкрай сумнівний спосіб — у цьому переконалася вся країна. Хіба верхівка раніше не знала, що у Грузії його хочуть судити? Хіба документи в нього не перевіряли тоді, як він до нас приїхав? І аж тепер побачили там прогалини? Ну, це більше, ніж абсурд!
Втім, наша держава стає адсурдом у різних вимірах і ситуаціях.  Що це за держава така, де керівник Укрнафтогазу має зарплату 1 мільйон гривень у місяць, а вчителька-пенсіонерка з Великої Копані Марія Миколаївна Савчинець, у якої більше 50 років стажу, всього 1800 гривень? Що це за країна така, де клерк Мінюсту має 9 000 000 премії, а кваліфікований хірург Виноградівської райлікарні до чотирьох тисяч грн. зарплати? Що це за держава така, де пенсіонер (і не тільки!) має щоранку ритися у контейнерах для сміття, аби знайти там якийсь шматок черствого хліба? Не знаю, як ви, а я часто задаю собі ці запитання. Задаю їх і в розмові із знайомими. А мені кажуть: мовчи, ти лише себе дратуєш, зробити ж нічого не можна. Я вважаю, що нам треба про це говорити, адже верховні мужі нас постійно заспокоюють: ви не хвилюйтеся, все буде добре, бо почалися реформи — пенсійна, сільськогосподарська, медична, освітня, тож все буде добре. Але щодня кожен із нас відчуває, що ми живемо все гірше і гірше, борг держави у червні збільшився на 330 млн. доларів. Це означає, що з бюджету країни до 10 мільярдів доларів піде на обслуговування цього боргу. А це наші з вами гроші!  Все буде добре? Та гречка, кажуть експерти, осінню коштуватиме 40 гривень за кілограм. Курятина вже відчутно зросла у ціні. Осені ще немає, а яйця потроху стають золотими. Про свинину не говорю взагалі. Кому від цього буде добре?
Дивишся телевізор — всі наші нинішні керманичі готуються повторно йти на вибори. Я гадаю, що ми на порозі великого буму. Проти Юлії Тимошенко, яка по рейтингу випереджає інших, знову відкрили якусь кримінальну справу, ніби по недостовірностях у декларації, чи не тому вона й притихла. Ляшко, твердять журналісти, ночі проводить у Адміністрації президента, виторговуючи собі преференції. Садового зупинили проблемами із сміттям. Саакашвілі взагалі видворили з держави, підло видворили, як одного з конкурентів президента. Слухаю і роблю висновки: сьогоднішній день — вже не час цих керманичів, вони не здатні дати якийсь імпульс молодому поколінню. Чому нема нової політичної сили, яка б мала шанси на перемогу? Задатки в нас є — це ті, які воюють на фронті, саме в їх середовищі формується сміливість і рішучість. Але вони слабі політично, тому в нас наростає хаос. А для когось це вигідно. Повернуся до історії з Саакашвілі — це суб’єктне зіткнення двох історичних людей. І перемогти має тільки один.
Що сьогодні треба знати людям? Що покращення для нас скоро не буде. Ситуація на війні не стихає, а ускладнюється, нинішній президент сам у відставку не піде, як це зробили Ющенко і Янукович. Нам буде цікаво спостерігати за всім цим хаосом, тільки слідкувати з гіркотою в душі. Ну от не можу згадувати про це спокійно. Дивилася днями інтерв’ю Луценка, який після підвищення матиме 160 тисяч гривень зарплати. «Я це заслужив своєю роботою» — пафосно сказав він журналістам. Та ніде в світі немає різниці зарплати у 40 разів! До небес собі попіднімали її! Ми з вами бачимо, в яких будинках вони живуть, на яких машинах їздять. Нема до них довіри! Таке підняття зарплати зараз — вкрай недоречне і несвоєчасне. Всім підвищують на дві-три тисячі, а Луценкові на 45 тисяч. У Фінляндії генпрокурор пішов у відставку із-за кумівства, ще в якійсь державі через те, що його сім’я використала службовий автомобіль у вихідні дні. Що тут скажеш, що з чим порівняєш?
Події останнього тижня переконали: ми не маємо права мовчати про все, що нас хвилює. Про це треба говорити, і говорити на весь голос. Рано чи пізно нас таки почують. Мусять почути: народ — то велика сила.
Мальвіна САВИНЕЦЬ, пенсіонер