ВІРНИЙ СИН Я СВОГО РОДУ – УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Виявляється, життя інколи справді ділиться на до і після. І буває це не десь за обрієм  чи в далекій заморській країні. Все це трапилося із нами, на нашій українській землі.
Щоб висловити подяку нашим захисникам – відважним воїнам, що боронять нашу державу від агресора і беруть участь в АТО, старші дошкільники міського ДНЗ №8 зібралися у актовій залі на захід «Вірний син я свого роду – українського народу». Ми запросили батьків наших вихованців Івана Мотрунича, Золтана Вінце, волонтера Мальвіну Савинець, бійців військової частини. Для них діти підготували величну програму: вірші, пісні «Україна дитинства», «Мир полям і лугам», «Планета Земля», таночки «Як на нашій Україні», «Дівчина-весна», «Танок із стрічками». Все це підготували вихователі старших груп Ольга  Громовчук, Магдалина Сіладі, Наталія Дусин та музкерівник Катерина  Шеверо.
…А потім і дорослі, і малі зі співчуттям та цікавістю слухали розповіді про нелегкі будні наших бійців, а хлопчики із вогником в очах та гордістю приміряли на себе бронежилети, каски та інші військові атрибути.
Мальвіна Савинець розповіла дітям про те, хто такі волонтери і чим вони допомагають нашим хлопцям. Прийшла вона в дошкільний заклад не з пустими руками – принесла дітям стрічки, амулети, значки і диск із записом дитячих пісень. Діточки також вручили гостям подарунки – обереги, виготовлені власними руками та сфотографувалися з ними на згадку.
Мета нашого заходу була дуже проста – зміцнити у дітей почуття любові до рідної землі, гордості за неї, розшири їх світогляд, виховувати інтерес до сучасних подій та миролюбність. Бо бути патріотом – означає знати, що ти є представником своєї нації, ти – країна! Бути патріотом України – це значить шукати задоволення не в тім, «щоб бути українцем», а в тім, щоб було честю носити ім’я українця. Але це зовсім не означає, що ми повинні ненавидіти тих, хто не є українцями. Тому патріотизм повинен зайняти не останнє місце у виховному процесі. Вчити цього дітей варто ще з маленького віку, щоб у майбутньому не було боляче від того, що дитина виросла, не знаючи свого роду і племені.


Наталія ДУСИН,
вихователь-методист вищої категорії міського ДНЗ №8

comments powered by HyperComments