Хай святиться ім’я твоє, Мамо!

Про цю родину вперше заговорили 15 років тому на святі, якого на той час ще не було в державному календарі України. Міський осередок Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги започатковував День Батька. Пригадую, першим тоді запросили на сцену  родину Галів – батька, матір і шістьох дітей. Вже тоді ця сім’я була взірцевою, у Виноградові нею гордилися. Можна написати  книгу про цю щасливу родину, в якій панували і панує любов і злагода, де Мати-героїня завжди в пошані, опікується всіма своїми дітьми і внуками. Горнуться до неї щоденно, дзвонять,   навідуються, бо рідна домівка притягує своїм теплом, до неї хочеться повертатися знову і знову.
Ольга Олександрівна по натурі жінка врівноважена, спокійна, від неї так і віє материнським теплом. Вона весь час у русі, в пошуках, у бажанні комусь допомагати. Коли помер її чоловік, що був у резерві на посаду голови міської ветеранської організації, двох думок не було ні в кого: Ольгу Олександрівну одразу ж обрали членом ради ветеранської організації, а коли у місті створився Рух підтримки закарпатським воїнам – Виноградів, вона одразу ж записалася волонтером, ще й доньку свою сюди привела. Відтоді щодня переймається долею військовослужбовців і ті з них, які в ці дні відправляються в зону АТО й приходять у офіс Руху, щоб попрощатися з волонтерами, зустрічаються з нею, як з рідною матір’ю, добре знаючи, що допоможе не тільки ділом, а й теплим словом. У самої є 6 дітей, 8 внуків – найбільша її радість. Її сини і дочки – гордість всього міста: працелюбні, освічені, виховані. Прикладом у житті для них був батько, який у 71-річному віці брав участь у всеукраїнських іграх ветеранів із важкої атлетики і здобув почесне друге місце. Спортом від нього захопилися й сини. Старший, Михайло, був першим на Виноградівщині майстром спорту СРСР з важкої атлетики, згодом – чемпіоном Угорщини, з Італії привіз три золоті медалі, а в 2012 році замахнувся на світовий рекорд і став чемпіоном світу з цього виду спорту у своїй ваговій категорії. Тепер він – президент спорт-клубу з важкої атлетики  «Атлант» у Виноградові.
Львівську академію мистецтв закінчила дочка Ольга. Вона – член національної спілки народних майстрів України, досліджує народну вишивку (зібрала і змалювала десятки елементів декорування одягу та предметів побуту, характерних для різних куточків нашого багатонаціонального району), ілюструє книги дитячого письменника, разом з однодумцями створила своєрідну громадську організацію «Виноградівські пацьорки». Дівчина залюбки виготовляє керамічні піали, вазочки, тарілки, медалі, закохана в графіку. Її роботи добре відомі далеко за межами краю і Закарпаття, вони є в домашніх колекціях багатьох земляків. До всього ж активно включилася у волонтерську роботу, у роботу міської жіночої організації, хоч сама й працює методистом у відділі культури райдержадміністрації. Коли виноградівці проводжають в зону АТО своїх земляків, обов’язково пов’язують їм на руки жовто-голубі стрічки-ремінці, виготовлені руками Ольги.
Син Святослав закінчив фізичний факультет Ужгородського національного університету, але змалку захоплювався культурою і мистецтвом, організовував різноманітні вечори, культурологічні заходи, а коли в Закарпатті сталася повінь – став волонтером. Сьогодні він працює начальником відділу туризму і транскордонного співробітництва в районній державній адміністрації, розробляє нові туристичні маршрути рідним краєм.
У Львівському інституті фізкультури здобув освіту син Олександр, зараз він – тренер Виноградівської ДЮСШ. Змалку разом із старшим братом Михайлом ходив на змагання, а в 2011-му став майстром спорту. Тоді ще живим був батько, і син прислухався до його мудрих і життєвих порад.
Дещо по-іншому складалася доля дочки Оксани. Вступила стаціонарно в університет, але зустріла гарного хлопця, покохала його і, щоб бути поряд, залишила навчання у вузі. Однак без освіти не залишилася – здобула фах технолога швейного виробництва у Виноградівському коледжі, тепер працює в «Кожтексті».
Іван стаціонарно закінчив облік і аудит Прикарпатського університету, продає в ПП «Техноком», у вільний від роботи час займається греко-римською боротьбою і кік-боксингом.
А ще її радістю є восьмеро внуків – це найбільша бабусина гордість. І коли ця велика дружна родина збирається разом, кожен старається прийти до бабусі з якимось неординарним дарунком, обов’язково виготовленим власними руками: маленькі малюють і ліплять, старшенькі вишивають чи в’яжуть, невістки вправляються у випічках. Всі стіни її чотирикімнатної квартири прикрашені роботами дітей і внуків.
А ще Ольга Олександрівна Гал береже і плекає історію свого роду. У кількох об’ємних  альбомах свято зберігає фотознімки й вирізки з різних газет і журналів, в яких розповідалося про членів її сім’ї, у вільний час залюбки перегортає їх сторінки, знову і знову подумки повертаючися у пережите. І живе надіями на краще: хоче бачити щасливими не лише своїх дітей і внуків, а й чужих. Виноградівці безмежно вдячні їй за материнську ніжність і жіночу красу, за щиросердну чуйність, виховання розумних і талановитих дітей. Вона оточує увагою і теплом як рідних, так і чужих  людей, незважаючи на повсякденні турботи, дарує спокій і тепло, підтримує добрим словом, надихає на творчу працю.
У вирі нинішніх бурхливих подій  цінним і незамінним залишається батьківський дім, а в нім — мати-берегиня, хранителька домашнього вогнища і затишку, які так потрібні кожному із нас. Тож, вітаючи Матір-героїню з Міжнародним жіночим днем, щиро бажаємо, щоб у її оселі й надалі панували мир і злагода, у серці – добро і любов, у  громадських справах – жіноча мудрість. І хай її руки та серце не знають втоми, а з обличчя ніколи не сходить лагідна посмішка.


Мальвіна  САВИНЕЦЬ,
керівник прес-центру Виноградівської районної організації ветеранів України.
*   *   *
На знімку: велика родина ГАЛІВ

comments powered by HyperComments