Перукар – їхнє сімейне покликання

Кожного разу, проходячи повз чоловічу перукарню, дивуюся – у місті є чимало таких закладів, але тут завжди черга. Вирішив трохи почекати, щоб поспілкуватися з перукарями і дізнатися, в чому секрет такої популярності? Але моє чекання розтягнулося більш як на чотири години. Добре, що я мав справи у місті, тому не дуже засмутився цьому. Хоча вести розмову також довелося за присутності чергового клієнта.
Господар перукарні Йосип Маринич близько піввіку трудиться у сфері надання послуг. «Ця професія у нас сімейна, – каже майстер. – Мій батько пропрацював понад 60 років перукарем. Я також маю чималий стаж роботи, і син уже з десяток років трудиться на цьому поприщі. Тож у нас вже ціла династія перукарів. Хоча син Артур спочатку планував за кордон поїхати. Але потім робота тут налагодилася, у нього з’явилися свої клієнти і тепер він успішний майстер-перукар. Крім того, багато років поряд із нами пліч-о-пліч працює наш друг і великий майстер своєї справи, у якого також понад сорок років стажу, – Федір Домбрянський. Саме любов до професії і увага до наших клієнтів допомагає нам стільки років бути успішними в роботі».
До цих чоловіків приходять різні клієнти, зі своїми проблемами, турботами, тому перукар – це свого роду психотерапевт, який і вислухає, і порадить, а головне – підніме настрій завдяки добре зробленій роботі. Найвищою оцінкою для кожного фахівця є вдячність відвідувачів. Бо, що може бути краще, ніж бачити усмішку і задоволення на обличчі людини.
Іван КОЗАК, наш громадський кореспондент

[miniorange_social_sharing]