А на Чорній горі дозрівають кавуни і персидські дині

DSCN8866

Плекаючи дивовижний, ба навіть унікальний персиковий сад на Чорній горі, досвідчений садівник Дмитро Боднарюк вирощує на тій Богом даній землі ще й кавуни та персидські солодкі дині. В цей час його баштан буяє у всій красі – саме дозрівають великі смугасті плоди.
Кавуни подружжя Боднарюків – Дмитро Петрович та Марія Адальбертівна почали вирощувати в середині 90-х, тому що персикові дерева були ще молоденькими і потрібно було знайти їм тимчасову альтернативу, аби заробляти собі на прожиття. Досягли тоді немалих успіхів – виростали в них кавуни й 10-кілограмові і солодкі диньки вагою до 5-ти кг. З того часу, як мовиться, добре набили руку й закріпили досвід вирощування баштанних плодів, навіть не використовуючи не те, що стимулятори росту – навіть мінеральні добрива – тоді в Боднарюків банально не було грошей на їх придбання. Натомість у них принцип такий: вкладати в Чорну гору якомога менше коштів – а з прибутку, отриманого від врожаю, виділяти певну суму на розвиток (а ось це і є обов’язкова програма, бо вважають, що якщо постраждає їх сад – наступними будуть вони).
Відтак минув деякий час і персики «анексували» всю їхню ділянку і вільної території, аби садити баштанні культури, просто не було. А коли з’явилася така можливість, подружжя Боднарюків знову взялося за справу – а тепер уже смакують солодкі плоди їхні внучата –  Богдан та Іванка. Ось і минулого року, не дивлячись на аномально спекотну і суху погоду, кавуни і дині на Чорній горі виросли чудесні. Торік вони росли на двох-трьох терасах, а цьогоріч баштан у Боднарюків значно більший. І погода навіть слугувала, як не дивно (бо град і кавуни трохи побив). Але вони, на диво, те випробування стихією витримали. І ось настав час збору врожаю. Добре зарекомендували себе сорти «Кримсон» і «Таврійський». Випробовують й інші, але помітили закономірність: насіння, яке відібрали самі (приміром, з тих же херсонських кавунів) – краще, ніж те, яке купують у насіннєвих магазинах. Воно сходить 100-відсотково, а ось насінини з яскравих барвистих пакетиків зійшли на 30-50 %. А це значить, що в стаканчик треба садити не дві насінинки, а 4-5 (з розрахунку, що зійде тільки половина з них). Причому купували Боднарюки насіння тільки смугастих плодів, а виросли чомусь ще й чорні та сірі.
Що потрібно для успішного вирощування баштанних? З досвіду Дмитра Петровича – перегній, компост, траву та листя для якого закладає влітку (процес гниття проходить через осінь-зиму). В 20-их числах березня висіває насіння в поліетиленові стаканчики. І вже весною (кавуни висаджуються в землю в середині травня, коли настає вже стабільне потепління), викопавши лунку глибиною 20-25 см, кладе великий шмат перепрілого листя, зверху – попіл, відтак самі ростки, які знову-таки загрібає перепрілим листям. Іще один секрет вирощування кавунів від Боднарюків: через 5-7 днів після висаджування в грунт під кожен кущик вони кладуть шматочок плівки (для цього, власне, розрізають поліетиленові стаканчики, в яких зростали пагінці), які по краях пригортають землею. Цей добрий досвід став у нагоді – адже цьогоріч кавуни і дині він урятував від холодної дощової погоди. Натомість плівка не дає замокати корінню. Ще в 90-і роки одного разу через холодну дощову погоду в Боднарюків пропав увесь урожай кавунів. Натомість дивом зберігся тільки один пагін, вкритий (цілком випадково) шматком поліетиленого стаканчика, кущ якого дав хороші плоди. З того часу Дмитро Петрович та Марія Адальбертівна цей досвід взяли «на озброєння».
Вирощувати баштанні легко, адже якогось надзвичайного догляду вони не потребують – тільки прополоти, трохи покопати землю, а в спеку, коли кавун уже зав’язався, полити (не під корінь, а на всю територію «покриття» куща). Причому саме на основному баштані нині виросли більші плоди, а на нижній терасі, де крапельним поливом рослини отримували вдосталь води – кавунчики чомусь менші. Щодо стиглості плодів – кавун, як і жінка – ніколи не знаєш, що всередині. В одному господар може бути спокійний: якщо, приміром, не зірвеш їх сьогодні, а збиратимеш урожай через тиждень-два – ці баштанні тоді будуть тільки кращими, солодшими, тож поспішати зривати їх не треба. А постукаєш по стиглому кавуну – звук повинен бути чітким, ніби з відлунням усередині.
Що ж, для вирощування баштанних клімат на Виноградівщині дійсно сприятливий. Принаймні Боднарюки виростили хороший урожай і дуже задоволені цим, бо їхні внучата наминають не нашпиговані стимуляторами росту та іншою «хімією», а справді екологічно чисті соковиті кавуни і духмяні персидські дині.  
Ганна КОБАЛЬ