Іван МАТРУНИЧ: «Цьогорічний успіх ФК «Севлюш» – це прорив»

15451455_1895560664011042_1361602189_n-2

Підсумки футбольного сезону 2016 року вже підведено, футболісти ФК «Севлюш» отримали заслужені нагороди. Успіхам виноградівської футбольної дружини тішаться вболівальники. А «Новини Виноградівщини» запросили до розмови президента ФК «Севлюш» Івана МАТРУНИЧА, аби поцікавитися його баченням цьогорічного сезону і надіями на наступний.

 – Тож, Іване Івановичу, як, на Ваш, так би мовити, президентський погляд, проходив для ФК «Севлюш» цьогорічний чемпіонат області?
– Хоч всі й говорять, що за історію існування «Севлюша» сезон-2016 виявився напрочуд вдалим, але я не вважаю, що він був абсолютно вдалим. Адже, в принципі, наша задача була – чемпіонство (як юнацьким складом, так і дорослим). Якщо юнаки справилися із поставленим перед ними завданням, то доросла команда, скажемо так – недовиконала його, трішки недопрацювала. Я ні з кого, навіть із себе, не знімаю провину. Десь, можливо, дійсно були певні недопрацювання.  Наразі доцільно проаналізувати їх та зробити відповідні висновки. Зрештою, помилки – це не так страшно. Але з них треба робити правильні висновки, аби більше не допускати їх.
– Що ж, планку завдань перед гравцями «Севлюша» керівництвом клубу було поставлено справді високу. Але тим не менше, команди добилися хороших результатів. Як Ви гадаєте, завдяки чому?
– Зрештою, далися взнаки всі чинники в комплексі – і обрання відповідної тактики гри, і правильний розподіл гравців, і тренувальний процес був добре налагоджений, і ігрова дисципліна була належною. Всі ці передумови вкупі відіграли свою роль. Приміром, неможливо, щоб був добре налагоджений тренувальний процес, а «хромала» матеріально-технічна база, або ж навпаки.
– Які найкращі, найрезультативніші ігри стануть пам’ятними для виноградівських футболістів?
– Насамперед, це одна з домашніх ігор – Севлюш – Ужгород, коли наші гравці розтрощили ужгородців – 3:0, беззаперечно, безапеляційно здобувши переконливу перемогу. А суперкубок став, так би мовити, жирною крапкою – це ж бо головний трофей сезону. І знову-таки, далися взнаки правильно побудована гра та самовіддача гравців – і результат не забарився.
– Чи цінуєте Ви підтримку вболівальників, їхні слушні поради чи, можливо, критику гравців?
– Цього року в нас, ймовірно, вперше була створена фан-зона. Принагідно я б хотів усім подякувати – як фан-зоні зокрема, так і вболівальникам, які протягом сезону підтримували гравців «Севлюша». То є досить серйозний показник, бо я думаю, що в області немає команди, яка була б більш відвідуваною на період проведення чемпіонату. Якщо подивитися матчі 3-4-річної давнини – 100-200 чоловік на стадіоні. Зараз, як правило, майже не було домашніх матчів, на яких би були вільні місця. Це показник, це індикатор того, що ми на правильному шляху – коли стадіон повний, вболівальники йдуть на матч, вони хочуть бачити своїх футболістів, хорошу гру. Одна справа – зібрати команду чемпіонів і зовсім інша – виховати їх. В нас на 90 % – усі свої, виноградівські гравці, з міста і району. Я думаю, що з лідируючих команд ні в кого такого немає. І відповідно, кожен хоче бачити гру свого знайомого, сусіда, брата чи родича. Вірогідно, з цим пов’язано те, що стадіон був «забитий» майже на 100%.
– Склад «Севлюша» в цьогорічному сезоні був дещо оновлений. Чи зіграло це свою роль у результативності?
–  Я думаю, що в кінцевому результаті – так. Ми підсилилися – до нас прийшли три гравці – футболісти, які пограли на професійному рівні. Приміром, Адріан Пуканич навіть за збірну країни виступав. Але я б не хотів виокремлювати роль окремих гравців. На результат працювала команда в цілому, всі хлопці «Севлюша». Але неможливо відіграти весь сезон на одному диханні, всі 100% матчів на найвищому рівні. Однозначно, мусить бути спад. Хтось здав, хтось додав. Провальних матчів (якщо й були вони) – мізер (можливо, 1-2).
– Завдання керівництва клубу «Севлюш» команди виконали майже сповна. А які надії Ви, як президент клубу, покладаєте на наступний футбольний сезон?
– Я повторюся, що цьогоріч перед «Севлюшем» стояли максимальні задачі. Багато хто говорив, що виноградівська команда – єдина на теренах Закарпаття, котра не пропустила жодного чемпіонату області. І, можливо, навіть соромно зізнатися, що виноградівські футболісти з лейбою хорошого «середнячка» чи «постійно в призерах» без жодних трофеїв перебували (якщо відкинути з рахунків «Пластик» і «Керамік» радянських часів). До речі, «Севлюш» як футбольний клуб був створений у 2000 році. Цьогорічний успіх – юнаки стали чемпіонами, доросла команда виграла суперкубок – це прорив. А щодо надій та завдань на наступний сезон – будемо налаштовувати ФК «Севлюш», однозначно, на перемогу.
– А що скажете про підтримку спонсорів та міської ради?
– Щодо наших спонсорів та меценатів – якщо раніше ми гналися за кількістю, мовляв, чим їх більше – тим краще (свого часу їх було, можливо, й більше 50-ти), то зараз робимо більший акцент на якість. Дуже велике їм усім спасибі. Та й загалом, користуючись нагодою, хочу висловити щиру вдячність не тільки нашим меценатам, але й міській раді, керівництву команди, всім, хто тією чи іншою мірою причетний до реконструкції стадіону, тренерському складу, вболівальникам і навіть тим людям, які працюють у дитячому футболі, котрі ростять нам гідну зміну – всім і кожному зокрема. Так, за безпосередньої участі міської ради ми цього року реконструювали стадіон, на якому ремонт востаннє проводився років 30 тому. Зараз маємо достойний стадіон, усе те, що треба, без чого, в принципі, не може бути футболу. Хоч і говорять, що це гра мільйонів, але без матеріальної бази про розвиток футболу не може йти мова навіть на аматорському рівні.
– Очевидно, дорослий склад «Севлюша» має надійну зміну, перспективні юнаки підростають.
– Так, результат про себе говорить. Наші юнаки – молодці. Але й раніше, в минулі роки доволі часто виноградівські юнаки були в призерах. У нас постійно була проблема – ми не могли зберегти юнацький склад, котрий переростав юнацький футбол і міг бути достойною зміною. Десь ці хлопці втрачалися. Можливо, через брак коштів – «Севлюш» ніколи не був високобюджетною командою в минулі роки. Ймовірно, через це юнаки шукали де краще, де можна трохи підзаробити. Зараз такої проблеми в нас немає.   
– Тож, сподіватимемось, що «Севлюш» не заспокоюватиметься на досягнутому, а прагнутиме ще кращих результатів.
– Наразі я ще не готовий говорити про плани на наступний рік. Однозначно, футбол у Виноградові буде, «Севлюш» буде. Можливо, як варіант, ми будемо пробувати сили трохи вище, не тільки в межах області, а й на всеукраїнському рівні. Я думаю, що з підтримкою наших надійних спонсорів, людей, які підтримують ФК «Севлюш», а також уболівальників, ми будемо крокувати тільки вперед.
Інтерв’ю взяла Ганна КОБАЛЬ