Ми на Донбасі не ведемо війну, а відстоюємо мир, – каже підполковник Юрій Супрунович

DSC02933

Заступник командира батальйону «Тиса» з тилу підполковник Юрій Супрунович у Виноградові проходить службу вже майже 10 років. Родом чоловік з Волинської області. Закінчивши Володимир-Волинський сільськогосподарський технікум, спокійний врівноважений хлопець вступив на навчання у військове училище в Одесі. Відтак служив у рідному Володимиро-Волинську, був начальником продовольчої  служби. Затим навчався в Київській академії національної оборони. Маючи за плечима 20 років служби в армії, підполковник не виправдовує жодні військові дії, що призводять до людських жертв і констатує: «Ми на Донбасі не ведемо війну, а відстоюємо мир. Я захищаю Україну і не хочу, аби той бардак прийшов на Закарпаття чи Волинь, де я живу. Хочеться миру й спокою. Адже обов’язок кожної людини – боронити цілісність та суверенітет своєї держави.  
– Зампотил займається забезпеченням паливно-мастильними матеріалами, організацією харчування особового складу, речовим забезпеченням (одяг, баня) та квартирно-експлуатаційною службою (забезпечення дровами, польовими меблями тощо), – розповідає підполковник. – У зону АТО мене направили в серпні 2014 року. Протягом 4 місяців був у Станиці Луганській. А в липні 2015 року, коли знову потрапив на Луганщину, отримав поранення – опіки: коли перевозили пальне, було підірвано паливозаправник. Протягом чотирьох місяців лікувався в госпіталі. Одужавши, у березні цьогоріч – знову на Схід країни, та цього разу в Донецьку область, де наразі виконує завдання 128-ма ОГПБр.
– Бойова обстановка у зоні АТО щоразу різна, міняється в залежності від дій незаконних збройних формувань. Небезпеку становлять як місцеві з автоматами, так і штатні навчені російські підрозділи. А от з місцевим населенням проблем не було. Організовуючи побут солдатів, мені доводилось спілкуватися і з сільськими головами, і з селянами. Проте досить жорстко діє російська пропаганда. На фоні обману, майдану, референдумів людей просто надурили і вони в себе вдома нічим не керують. Звісна річ, якщо територія підконтрольна Україні, то там сільський голова виконує свої функції, як і годиться, люди живуть спокійним розміреним життям. Політичні погляди місцевого населення різняться: одні за Росію, за Путіна, інші – за Україну. Проте, будь-яка війна – це руйнування і людські жертви. Це велика трагедія народу, яка до доброго не веде. Коли починають гинути люди – там уже правди немає. Мені шкода місцеве населення, житло якого зруйновано і не зрозуміло хто і коли його буде відновлювати. Вони хочуть лише одного: аби військові нарешті покинули їх землі і настав мир. У населених пунктах, що знаходяться на лінії вогню, у власних оселях залишилися лише кілька літніх людей, що не мали змоги виїхати. Туди ані швидка не заїде, ані продукти ніхто не привозить, бо довкола – суцільні руїни. Таким стареньким допомагають продуктами харчування наші солдати, адже завдяки волонтерам нашим хлопцям майже нічого не бракує, – розповідає Юрія Миколайовича. – Найважче було на початку антитерористичної операції, коли тільки держава «розкачалася» із забезпеченням, дуже допомагали волонтери. Бо ж не було ні каски, ні бронежилету, ні спальних мішків. До речі, останній взагалі не передбачено мати в армії по нормах. Адже під час другої світової війни солдати спали просто неба на землі. А з 1945-го року ті норми ніхто не міняв.
Та основну проблему підполковник Супрунович вбачає психологічну, позаяк ніхто не займається реабілітацією воїнів, що вертаються додому із зони АТО. І наголошує на важливості предмету допризовної підготовки в школах, адже юнаків треба психологічно готувати до того, що  у разі війни їм все ж доведеться брати в руки зброю і захищати свою країну, дім та рідних.
Щоразу Юрія Миколайовича із Донбасу з нетерпінням чекають додому дружина, яка працює викладачем іноземної мови у Виноградівському державному коледжі МДУ та двоє дітей – семикласник Микола та п’ятикласниця Юля.
Указом Президента України «Про відзначення державними нагородами України» за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі підполковника Юрія Супруновича нагороджено медаллю «Захиснику Вітчизни».
Наталія Кобаль