Наперекір стереотипам – дівчатам усе під силу

З виноградівчанкою Ерікою КЛЕЙН ми кожного дня зустрічаємося на роботі – працюємо в одній будівлі. Після закінчення Виноградівського ВПУ-34 за спеціальністю «обліковець, оператор комп’ютерного набору» вона влаштувалася на роботу в «SevlushNET». Мені дуже імпонує ця мила, тендітна і завжди усміхнена дівчина з відкритим обличчям. Як з’ясувалося, вона ще й успішна спортсменка, котра обрала для себе не зовсім жіночий вид спорту – важку атлетику. Сказати, що я була приємно вражена – нічого не сказати. Виявляється у свої неповних 21 Еріка вже встигла зібрати чималу колекцію нагород – більше 20 раз ставала чемпіонкою та призеркою області, перемагала на чемпіонаті України, де встановила особистий рекорд, і лише один раз була другою (програла суперниці всього 1 кг), має перший дорослий розряд.
Почалося її захоплення штангою випадково. Старший брат Василь займався у виноградівському спортивному клубі «Атлант», а вдома на почесному місці виблискували його нагороди. Дівчина з цікавості прийшла подивитися на тренування. Їй надзвичайно сподобалося спостерігати, як звичайні хлопці стають справжніми атлетами. З того часу постійно тут пропадала, а потім вирішила спробувати свої сили у цьому непростому виді спорту. Хоча зізнається, що раніше їй більше подобалися баскетбол та волейбол.
«Коли я вперше прийшла на тренування до спортзалу у 2010 році, то була, як щіпочка, маленька і худенька, можна сказати, в мене ніхто не вірив, адже на той час мала вагу 36 кілограмів. Але під керівництвом наших тренерів Олександра та Михайла Галів, а також завдяки впертості та щоденному тренуванню, мені вдалося не тільки привести себе у відповідну форму, а й філігранно відточити свою техніку. Бо без правильно поставленої техніки добитися успіхів у спорті не вдасться. Вже після перших змагань мене охопив неймовірний азарт, захотілося ще більше працювати у залі. Починала я з вагової категорії 38 кг, а наразі вже виступаю у категорії до 55 кг», – розповідає дівчина.
Довгий час батьки не знали про захоплення доньки. Допомогло те, що зал близенько і брат завжди «прикривав». Коли ж довідалися про те, чим вона захопилася, то найбільше обурилася мама, мовляв, не дівоча це справа. Адже їй навіть подумати було важко, як маленька доня підніматиме вагу в два рази більшу за власну. Тільки, коли Еріка принесла додому заслужені нагороди, мамине серце пом’якшало, і тепер вона неабияк гордиться успіхам доньки.
Кажуть важка атлетика – справа чоловіків. Але всупереч ґендерним стереотипам жінки доводять, що їм це також під силу. Разом із Ерікою в команді були ще дві дівчини і успішні спортсменки Анюта Керечанин та Сільвія Свищо. Не дивлячись на успіхи, дівчина вирішила, що не буде професійно займатися спортом, позаяк це потребує великих зусиль. Але й покидати важку атлетику не хоче, а підтримуватиме свою форму, як любитель. Ось і нещодавно на запрошення тренера брала участь в обласному чемпіонаті, який проходив у Підвиноградові. Каже, не може довго без рідного спортзалу, бо ті відчуття, які переповнюють, коли перебуваєш у цих стінах, словами не передати.
«Я щиро вдячна своїм наставникам, які виховували в нас силу волі, жагу до перемоги, відшліфовували спортивну майстерність. Вони залишилися прикладом для кожного з нас на все життя, – розповідає Еріка. – Хочу порадити всім полюбити спорт, вести здоровий спосіб життя, правильно харчуватися. Тим, хто хоче серйозно займатися важкою атлетикою, раджу обов’язково спробувати свої сили, але, звичайно, без фанатизму. Головне – потрібно слухати свого тренера, тоді й результати будуть лише високими».
Любов ТОКАЧ

[miniorange_social_sharing]