Хай наші подарунки принесуть радість землякам на передовій

У ці святкові зимові дні ми  бажаємо один одному щось хороше, добре, обнадійливе. Я ж хочу побажати всім читачам районної газети насамперед доброго здоров’я і миру нам усім. Бо не у всіх родинах у ці дні залунає радісна коляда, буде чути веселий сміх. У ніч на 18 грудня внаслідок обстрілу з мінометів під Горлівкою загинуло троє закарпатських військовослужбовців (їх накрило у бліндажі), а кілька днів перед цим поховали 24-річного контрактника із села Батрадь Берегівського району. Отож, на жаль, не у всіх свята рідісні. Мені спали на гадку чиїсь поетичні рядки:
Коли Різдво прийде у вашу хату,
щасливим сміхом сповниться ваш дім,
подякуй щиро кожному солдату
молитвою – і мертвим, і живим.
Подякуймо. Бо ми дочекалися Різдвяної коляди, а вони, на жаль, вже ні. І наше завдання нині – душею і серцем пройнятися про тих, хто береже нас і день, і ніч, і вчора, і сьогодні там, далеко від рідної хати, на передовій. Я дякую Богу, що маємо так багато небайдужих земляків, які це пам’ятають. Можу казати про це сміло, навіть з гордістю, бо бачу, як плодотворно працював наш волонтерський офіс останні місяць-півтора. Насамперед хочу щиро подякувати нашим юним помічникам-школярикам, які зібрали і передали волонтерам величезну кількість новорічних подарунків, які ми оперативно, того ж дня відправили на передову. Навіть наші колеги з Мукачева, через яких ми ці подарунки відправляли, дивувалися з такої великої кількості їх – три великі контейнери і чотири палети заважили більше тонни. І вже через пару днів у Інтернеті з’явилося фото, на якому  командир військової частини з Виноградова Олександр Байдак щиро дякує землякам з передової за отримані десятки малих і великих пакунків. А ще незабутні враження залишилися від благодійної ярмарки, організованої учнями міської школи мистецтв, які власноруч виготовили поробки, реалізували їх і передали для потреб солдатів 2125 гривень. А ще вперше нам передав зібрані у скриньку 550 гривень підприємець із села Пушкіне Василь Буркало. Це – щодо колективної допомоги. А ще ж є і особиста. Так, наш меценат Володимир Драгун із Вербівця не вперше відправив на Схід теплі військові бушлати. Городянин Олександр Ласьков, який воює там з самого початку війни, передав комплект військової форми, яка також оперативно «поїхала» на Луганщину. На прохання земляків підприємець Сергій Кус щиро поділився з ними потрібним там кабелем. Анастасія Староста добре знає, як сумують хлопці за цигарками і кавою, тому й передала їх волонтерам. Не можу не згадати теліжанку Катерину Матяш – цього разу вона принесла освячений у Виноградівському греко-католицькому храмі церковний календар на 2018 рік,  чай із засушеної калини і перцевої м’яти та ще й рецепти до них, а також – підшивку районної газети «Новини Виноградівщини», мовляв, щоб почитали, як часто про них пишуть вдома, як їх пам’ятають. Ми порадилися з командиром Виноградівської військової частини і цю підшивку передали у їх бібліотеку. Ще хочу сказати гарні слова про свого однокласника із Вилка Сергія Бряскалова – він щомісяця й по два рази навідується до волонтерів, пропонує свою допомогу. Не одному інваліду чи важкохворому з різних сіл району ми передали привезені ним інвалідні візки, ходунки, підлокотники, палиці, підгузники. Останній раз він привіз ходунки для трирічної дитинки з Олешника, яка не може самостійно зіпнутися на ноженята. А ще нашим незмінним помічником, хоч і на відстані, є Антоніна Капітан з Оноку, яка, як я вже не раз розповідала, в’яже для солдатів теплі капці. Я оглядала останню прислану нею партію цих ручних виробів  і натрапила на лист. Оприлюдню його повністю, настільки він мене зворушив. «Привіт із Закарпаття. Дорогий наш воїне, синочку! Шлю тобі, сине, в’язані шкарпетки. В’язала їх із молитвою і просила в Божої Матері оберіг для тебе від кулі і снаряду.  Повертайся живим і здоровим, тебе чекають рідні. З материнською любов’ю до тебе Антонівна».
Щира подяка від волонтерів і студентам ВПУ-34 на чолі з активісткою Світланою Міндак, які оперативно відгукнулися і впродовж чотирьох днів сплели для солдатів  маскувальну сітку. А тиждень перед цим таку ж сітку  виплели у Сасові небайдужі жителі села Василь Сасин, Іван Човбан, Вадим і Михайло Данки, Володимир Луканді, Павло Стасюк, Віктор Нагорняк, Роман Пенцкофер, Андрій Купар, Іван Черкун, Станіслав Гарапко, Василь Шуба. Їх сітка відправлена бійцям 15-го батальйону 128-ої бригади разом із потрібними там запчастинами, солодощами і засобами гігієни. І ще про одного хорошого чоловіка не можу не згадати. Освітянин з міста Юрій Олас якось поцікавився у волонтерів, чи не треба нам телевізор у робочому стані. Приносьте, сказали ми, пригодиться. І от напередодні Різдва Юрій Іванович знову появився у нашому офісі, цього разу вже з телевізором. Можемо його порадувати – сьогодні цей подарунок зігріває серця пацієнтів Мукачівського військового госпіталю.
Новорічно-Різдвяні свята вже тут, а наші земляки-солдати так далеко від рідної домівки. Тож хай їх у ці святкові дні хоч трішки порадують наші з вами подарунки і теплі слова.
Мальвіна САВИНЕЦЬ, волонтер

[miniorange_social_sharing]