БЕРЕЖІМО НАШУ ІСТОРИЧНУ СПАДЩИНУ ДЛЯ МАЙБУТНІХ ПОКОЛІНЬ

18 квітня у всьому світі відзначається Міжнародний день пам’яток та історичних місць, встановлений у 1983 році Асамблеєю Міжнародної ради з питань охорони пам’ятників та визначних місць, створеною при ЮНЕСКО. А згідно указу Президента України від 23 серпня 1999 року та за ініціативи вчених, архітекторів, реставраторів, працівників державних органів охорони пам’ятників історії та культури в цей день в Україні щорічно відзначається ще й День пам’яток історії та культури. Головним поштовхом до цього стала необхідність збереження видатних архітектурних, фортифікаційних, садово-паркових надбань нашої культури. Про те, якими історичними місцинами багата Виноградівщина, розповів начальник відділу туризму і транскордонного співробітництва Святослав ГАЛ:

– Хто знає своє місто чи село краще за його мешканців? Звісно, ніхто. Проживши тут від народження чи хоча б кілька десятків років, «на автоматі» ходимо знайомими вулицями, вже не придивляємося до пам’ятників, не звертаємо уваги на дивовижні старовинні будівлі. А коли нас щось питають про церкву, музей, замок, ми з гордістю аборигена відповідаємо: «Та я там сто разів був!» – хоч і не завжди це правда.
На Виноградівщині з найдавніших часів жили народи різних традицій і вірувань. Ця родюча та квітуча земля зберегла для нас і наших нащадків нетлінні пам’ятки матеріальної та духовної культури. У Виноградівському районі зосереджені майже всі види та категорії пам’яток. Культурно-історична спадщина нашого краю багата на пам’ятники археології. Це, зокрема, найдавніша палеолітична стоянка в селищі Королево, поселення неандертальців у Центральній і східній Європі – приблизно 1 млн. років до Різдва Христового, а також Малокопанське або Дакійське городище І ст. до н. е. – 107 р. н. е., розташоване на правому березі Тиси біля с. Мала Копаня. Чимало на Виноградівщині пам’яток архітектури, серед яких замки Канків у Виноградові та Ньолаб у Королеві, палац і парк Перені, Вознесенський римо-католицький костел, монастир францисканців, реформатські церкви у Тисобикені, Шаланках, Дюлі, греко-католицька у Великих Ком’ятах, дерев’яні – збудована у ХV ст. в Новому Селі і перенесена в 1928 р. в Руську Долину та ХVІІ ст. у Новоселиці, церкви Різдва Богородиці  у Веряці та св. Петра і Павла у Текові.
Виноградівський район – поліетнічний та полікультурний край, що увібрав у себе багатство побуту та традицій різних національностей, які проживають тут. Про життя і побут народів, що населяли Виноградівщину у різні віки, масштабно розповідають історичні експозиції численних краєзнавчих музеїв у Виноградові, Тисобикені, Новоселиці, де зібрані матеріали з історії міста і району з найдавніших часів. Великою популярністю користується музей леквару у Ботарі. Неповторну красу краю, його історію і сучасні прикмети передають зібрані картини і скульптурні композиції, які представлені у картинній галереї с. Пийтерфолво.
До пам’ятників монументального мистецтва відносяться пам’ятники Богдану Хмельницькому, Тарасу Шевченку, Олександру Духновичу, Жігмонду Перені, Белі Бартоку. А в 2000-х роках  наше місто прикрасили нові скульптури – «Ангел-хранитель», пам’ятник виноробу. Майже в кожному населеному пункті споруджені пам’ятні знаки та меморіальні комплекси воїнам, які полягли на фронтах Другої світової війни та партизанам-підпільникам. В ряді сіл (Неветленфолу, Великій Паладі, Пийтерфолво) встановлено меморіальні плити репресованим угорцям у 1944-1945 рр.; братська могила у Вилоку, могила повітряного стрілка Соломіна в Олешнику та інші. Крім того, на території району зведено пам’ятники воїнам-афганцям, героям-чорнобильцям. Увіковічено в мармурі й пам’ять про загиблих героїв української Революції гідності – в с. Велика Копаня зведено пам’ятник Небесній сотні, а у Виноградові пам’ятний знак героям Майдану. Проводиться також велика робота щодо встановлення меморіальних дошок та знаків видатним землякам.
Сьогодні не можна уявити повноцінного духовного життя країни без долучення людей до історії, культурних надбань, унікальних творінь мистецтва й архітектури, які з глибини віків міцно з’єднують сьогодення з минулим і прийдешнім. Охорона культурно-історичної спадщини, збереження її для наступних поколінь – одна з важливих функцій держави, спрямована на патріотичне та естетичне виховання людини.


Підготувала Любов ТОКАЧ

comments powered by HyperComments