Чому віддати перевагу – купити хлібину чи випити чашку кави?

Минулого тижня до районної організації ветеранів зайшов простий сільський чоловік, питав поради, чого у нього й досі пенсія менша за мінімальну. Направили його за роз’ясненням до управління Пенсійного фонду. А що мали робити? Як пояснити чоловікові, що майже три останні роки спецпенсії в нашій державі оподатковувалися ПДФО та військовим збором, як це й передбачав антикризовий закон від 2014 року. Ясна річ, що така ситуація не задовільняла пенсіонерів-депутатів, котрі отримували високі пенсійні виплати. 48 народних обранців звернулися до Конституційного Суду із скаргою на «несправедливість». І уявіть собі: цей суд скасував оподаткування високих пенсій, тобто тих, що перевищують 10 тисяч гривень. Хіба це справедливо? Як пояснити це сільському трударю, що про його мінімальну пенсію у верхах не журяться.
Маю час і аналізую бюджет держави на 2018 рік. Це шок! На забезпечення діяльності Президента закладено 965 мільйонів гривень, а на лікування всіх важкохворих пацієнтів всього 389 мільйонів. І після цього верхи ще сподіваються, що їх не знесуть під час народного повстання? Або ще один красномовний приклад. 450 депутатів Верховної Ради отримують таку зарплату, як 6300 лікарів! При тому, що лікарі рятують життя тисячам людей, а сотні депутатів псують життя тисячам людей. Невже вони не бачать, як виживають сотні тисяч простих українців, для яких щодень постає питання, чому віддати перевагу – купити хлібину чи дозволити собі випити чашку кави. Погодьтеся, таких між нами є чимало. І поки ми тут, внизу, вирішуємо, що купити – хліб чи каву, там, у верхах, розгорівся ще один скандал. Навіть не один, а два чи й більше. Найперший, що шокував сотні тисяч людей: від 15 березня українці не зможуть вільно поховати людину, яка померла, бо поправка Лозового із Радикальної партії до Кримінального кодексу передбачає, що без довідки із суду поховання буде неможливим. Коли в суспільстві з цього приводу розгорівся небувалий скандал, радикали з піною в роті виправдовувалися, мовляв, їх не так зрозуміли: довідка буде потрібна лише в разі смерті при нез’ясованих обставинах, коли смерть настане поза місцем проживання або якщо особу померлого не встановлено. А потім не менш гучний скандал із Савченко, яка звинуватила Парубія у розстрілах на Майдані, хоч скоро вона й виправила себе: то був не Парубій, а Пашинський. Натомість Луценко заявив, що Надія готувала теракт у стінах Верховної Ради, хотіла підірвати гранатою дві ложі високопосадовців, бо, мовляв, вона заодно із Рубаном, якого також звинувачують у підготовці терористичних актів у столиці. Якийсь театр абсурду! 450 народних обранців що хочуть, те й говорять, ніхто за свої слова не відповідає. Людей це вже настільки обурює, що вони не бояться висловлюватися вголос про те, що думають про нинішню владу.
Я натрапила в інтернеті на пост болю до можновладців: «Подивіться на цю гарну молоду жінку (додається фото – авт.). Це Наталочка Мойсеєнко. Вчора вночі її не стало. Це ви всі винні в смерті цієї жінки і ще багатьох і багатьох інших. На підвищення зарплатні собі-коханим виділяємо? На бали, на відпочинок, на перельоти вистачає? Я бажаю вам всім лікуватися саме як простим смертним, в Україні, в наших лікарнях. В онколікарнях, де лікування хворих перетворилося також на бізнес. Нехай перед вашими очима стоять всі ті, що так і не дочекалися гідного лікування, яке їм обіцяно Конституцією України». Окремо до Президента звернулися матері дітей-інвалідів, на лікування яких щомісяця потрібно від 3 до 20 тисяч гривень. «Ми вже не маємо сили ходити з протягнутою рукою.
Ми втомилися просити допомоги у благодійних фондів і небайдужих людей. Нам допомагають всі, крім держави»…
Що тут можна добавити? Хіба що згадати про наш вибір – купити хлібину чи випити каву.
Мальвіна САВИНЕЦЬ, пенсіонер

[miniorange_social_sharing]