Добре, що мій онук не читає законів


Один із моїх внуків першого вересня цього року пішов у 1-ий клас Виноградівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №3. Я відпросився з роботи  в цей день на святкову лінійку, щоб було по справедливості, бо минулого – був у старшого онука, що зараз уже другокласник, у четвертій школі. Тому – самі розумієте. Свято пройшло дуже файно, а головне, що Вовка гарно,  і голосно продекламував віршик на угорській мові без жодних помилок, тримався як і личить «мужику». Батьки на святі були дуже радісні, а за дідів та бабок і не питайте…
Так ось, щойно парламент України зробив подарунок для них усіх, для мого онука, бабка, діди і прадіди якого, по материнській лінії, корінні угорці. Я кажу про новий, реформаторський закон «Про освіту», яким як мінімум порушено шість статей Конституції України. Проаналізуйте, хто пишається тим, що ми правова, демократична, соціальна, суверенна і незалежна (напевно від громадянського суспільства – М.Р.) держава. Це статті 1,3,10,22,23,53 Конституції  України.
Я уже писав у цій же газеті, але досить давно із приводу примусового горе-українського просвітництва виключно для усіх громадян, а не тільки для тих, хто зобов,язаний досконало володіти державною мовою: «Треба душею і серцем бути з Україною, треба думати по-українськи і про Україну, а говорити можна і по-китайськи…». За покликом долі, на старості років як і замолоду, я працюю з районними депутатами. До них є трохи  претензій, особливо, не згрішу, якщо скажу, щодо дисципліни відвідувань засідань постійних комісій, а один раз і сесії. Але порівняно з ними, ті, що «народні» і у Києві, вибачте, можуть ся спрятати. Бо не можна у правовій державі допускати подібних порушень прав національних меншин, якими б благородними цілями це не обґрунтовувалось.
Добре, що мій онук, а головне його батьки, не дуже читають освітніх законів…
  Михайло Ребрик.

[miniorange_social_sharing]