Реформи – це завжди сподівання на краще

Погодьтесь, є теми та проблеми, які торкаються не тільки вузькопрофільних спеціалістів, але й всіх і кожного зокрема. Стосується це й медицини, яка, здається, й сама перебуває ніби в стані важкохворого, але все ж стає на шлях реформування. Попереду, ймовірно, процес болісний, важкий і тернистий. Але ж реформи – це завжди сподівання на краще. Тож саме ця тема й лягла в основу нашого інтерв’ю з начальником відділу охорони здоров’я райдержадміністрації Лесею КОРОЛЕВИЧ, яка, нагадаємо, за підсумками ІІІ туру Всеукраїнського конкурсу «Кращий державний службовець» у 2016 році стала лауреатом у номінації «Кращий керівник».

– Лесю Сіасурівно, що, на Вашу думку, стримує чи, можливо, гальмує впровадження докорінних, дієвих реформ у сфері охорони здоров’я?
– В цьому аспекті відчутним є вплив багатьох чинників. Це зокрема й менталітет людей, який би вартувало змінювати кардинально. Поясню чому. До свого здоров’я треба відноситися, як на найвищої цінності. І коли слід проходити профілактичні медичні огляди (в тому числі флюорографічне обстеження, профогляди, які є такими важливими і для жінок, і для чоловіків), то складається таке враження, що це потрібно медичним працівникам. Зрозуміло, що люди сповна «завантажені» своїми життєвими проблемами, але здоров’ю приділяють дуже мало уваги. До прикладу, якщо за кордоном людина не пройшла обов’язкове щорічне обстеження, то вона дуже багато втрачає за страхуванням, і навіть тоді, коли хворіє, їй самій доводиться сплачувати послугу лікування. Що ж стосується ширшого розуміння передумов, то такий стан речей, який є наразі в системі охорони здоров’я, не задовольняє ні пацієнтів, ні, відповідно, медичних працівників (заробітні плати та пенсії яких є недостатніми). Але найбільша проблема – це недостатнє фінансування по основних статтях (це, в першу чергу, стосується медикаментів). Адже при недостатньому фінансуванні не можна в повному об’ємі забезпечити хворого необхідним лікуванням відповідно до протоколу.
– У Вас великий досвід роботи в галузі медицини. Зокрема, вже 10 років Ви – державний службовець, який опікується охороною здоров’я. Тож чи спостерігаєте бодай якийсь поступальний розвиток цієї сфери?
– Знаєте, в чому він, на мою думку, полягає передусім? В тому, що вже всі готові до змін, до реформ. Коли ж тема реформування тільки-но назрівала, тривали обговорення, мовляв, потрібно нам це чи ні, а зараз усі чітко усвідомлюють – так, дійсно треба впроваджувати реформу системи охорони здоров’я. Але яким саме шляхом йти до реформування, аби мати найменше втрат і взяти позитивний досвід розвинутих країн (і пострадянських, і тих, які не входили до складу СРСР)? Адже не слід робити тих помилок, які вже були зроблені ними. Дуже багато країн використовують систему оподаткування сфери охорони здоров’я. Тобто, не обов’язково це має бути страхування в чистому вигляді – це може бути й податок, який би розподілявся певним чином. Зараз Міністерство охорони здоров’я України декларує те, що з нового року буде укладатися угода лікарів первинної ланки, сімейних лікарів (як дільниць міста, так і села), згідно якої населення буде прикріплятися до лікаря, відповідно до нормативів та об’єму послуг, які ним будуть надаватися. І відповідною має бути і їх оплата, надана за послугу кожній людині. Йдеться про дотримання принципу, коли гроші йдуть за пацієнтом. Але це має бути не на словах, а втілене законодавчо, в правовому полі. Аби можна було реалізувати цю реформу.
– То Вам здається, що українці все-таки дійсно готові до реформ?
– Думаю, що всі розуміють, що нам треба йти до європейських стандартів. І якщо ми маємо талановитих лікарів, то все одно втрачаємо, бо не маємо належної матеріальної бази. Такий собі парадокс. Адже наші лікарі затребувані за кордоном, вони підтверджують там свої дипломи і їх, як висококваліфікованих спеціалістів, там охоче беруть на роботу. Прикладом може бути й наш сусідній Берегівський район – медичні працівники, які вільно володіють угорською мовою, масово виїжджають до Угорщини. Лікарів інших районів, у тому числі й нашого, можливо, стримує тільки мовний бар’єр.
– І, якщо відверто, то чи раді реформам, які грядуть у медицині, самі лікарі?
– Звичайно, будь-які реформи – це стрес, пересторога, побоювання. Нововведення насторожують, лякають. Людина комфортно почуває себе, коли вона має чіткі плани роботи, планує свій завтрашній день. При реформуванні ми не можемо спрогнозувати – як воно буде? Можливо, проходитиме оптимізація, тобто, чи не втрачатимуть медичні працівники свої місця роботи? А це дуже важливий нюанс. Цей аспект має бути обумовлений першим. Тому що зламати – легше всього. А основна задача – це зберегти і примножити. Ось тоді реформи будуть дієвими й ефективними. А коли все ламається і натомість нічого немає – це просто руйнація.
– Яких позитивних зрушень очікують медики від реформування галузі?
– Перш за все, це має бути покращення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров’я і достатнє фінансування галузі. Приміром, зараз багато говорять про можливість реінбуксації вартості лікарських засобів (компенсації витрат пацієнта для закупівлі препаратів). Це коли лікар випише хворому рецепт, а той отримує ліки безкоштовно напряму в аптеці, а держава відшкодовує їхню вартість. Тобто, від медиків треба лише реєстр і ведення даного пацієнта, і той чи інший препарат має бути виписаний відповідно до протоколу. А держава бере на себе зобов’язання покривати витрати на ті чи інші медикаменти. Колись у нас уже діяв такий пілотний проект по артеріальній гіпертензії (гіпертонії), але через недостатнє фінансування його функціонування припинилося. З нового року планується запустити в дію систему реінбуксації по цукровому діабету, гіпертонії та бронхіальній астмі.
– Одним із аспектів  реформування буде впровадження страхової медицини. Як Ви гадаєте, чи виправдає себе ця нова модель?
– Виправдання будь-якої моделі реформування можна оцінювати лише за так званими індикаторами якості. Йдеться, передусім, про покращення основних показників народжуваності, зниження смертності (а відповідно й про природній приріст населення), про якість надання медичної допомоги, відповідність протоколів. Про все це можна говорити лише за певними проаналізованими результатами. А зараз основне завдання – впроваджувати реформи і щоб люди їх сприймали. А про те, чи виправданими вони будуть, я думаю, говорити завчасно. Це ніби ділити шкіру невбитого ведмедя…
– Тобто, реформування на вістрі часу…
– Так, звісно ж. Але я хочу наголосити ще раз – людина сама повинна відповідати за своє життя і здоров’я. Вона має регулярно проходити профілактичні огляди, звертатися до лікарів для здачі аналізів і якщо захворіла, то не переносити хворобу на ногах, а лягти в ліжко і пролікуватися. На жаль, такі випадки навіть серед медиків зустрічаються. Хворий виходить на роботу, бо так треба. Але такого бути не повинно, бо своїм здоров’ям не можна нехтувати, його дійсно треба цінувати і, підкреслюю, ставитися до нього, як до найвищої цінності.
Інтерв’ю взяла Ганна КОБАЛЬ