З музикою — до омріяних висот

Людмилі Боднарюк лише 31 рік. Вона – єдиний у районі «Заслужений учитель України», і, певне, наймолодша в державі в цілому володарка цього почесного звання. Дівчина народилася і зросла у творчій музикальній родині. Її мама працювала вчителем музики, дідусь грав на бубні і співав у церкві, вона і сама з дитинства опанувала фортепіано у ДШМ ім. Б. Бартока, а її сестра – флейту. Тож, після здобуття середньої освіти, у дівчини і не виникало питання про вибір майбутньої професії, адже все йшло само по собі. Зараз вчитель музичного мистецтва, інтегрованого курсу мистецтв і художньої культури Виноградівської ЗОШ №8 вже має вищу категорію і звання «старший вчитель». За плечима в дівчини 8 років стажу, 2 з яких – у будинку культури села Велика Копаня. Її учні у Малій академії мистецтв пишуть наукові праці на тему мистецтва, вони вчаться у школі мистецтв і дехто навіть здобуває фах в училищі культури. Її колишня учениця Світлана Керечан цього навчального року «замінила» Людмилу в одинадцятирічці №2. Оце і є самим наглядним прикладом роботи педагога, коли учні йдуть його стежками.
– Моя мама була першою ученицею видатної вчительки фортепіано  Тамари Коваль, згодом і я в неї навчалася. Освіту здобула в коледжі культури в Ужгороді, а вже потім навчалася в Мукачівському державному педагогічному університеті. Сім’я у нас дійсно співоча. Ми з мамою співаємо в церковному хорі в греко-католицькому храмі Успіння Пресвятої Богородиці, також я веду дитячий церковний хор. Організувала хори учнів та вчителів в міській ЗОШ №8. Я дуже люблю свою роботу. Вона – моє хобі,  – розповідає Людмила Степанівна. – У конкурсі «Вчитель року» я брала участь у 2013 році, але в мене був дуже малий стаж роботи і вже було зрозуміло, що я не зможу перемогти. Але, тим не менше, я зайняла друге місце у районі. Знову цьогоріч спробувати свої сили мені запропонувала методист райметодкабінету Віра Столець. Торік у листопаді в Ужгороді в Закарпатському інституті післядипломної освіти проходила конференція за участі всіх майбутніх учасників конкурсу «Учитель року – 2017». Перед нами виступали минулорічні переможці, зокрема – переможниця Всеукраїнського етапу Віолетта Македон, вчителька англійської мови з Берегова. Вона розповідала, показувала фото з Президентом України. Біля мене сиділа вчителька, котрій я поступилася у 2013 році і вона промовила: «Оце вчителька, куди нам до неї рівнятися». Оці слова мене зачепили, подумала: «А чим я гірше». У той момент з’явився неабиякий азарт і прагнення перемогти. Стимулювали і мої учні (тоді а вчила у міській ЗОШ №2 і за сумісництвом у ЗОШ №8), котрі щиро вірили в мою перемогу, позаяк вони самі завжди є переможцями різноманітних конкурсів. Всеукраїнський етап проходив у Житомирі. На другий же день я «вибилася» в лідери і не сходила з дистанції. Успішно пройшовши всі етапи, тестування, у підсумку я стала переможницею третього (заключного) туру Всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2017» у номінації «Музичне мистецтво». Звісна річ, один у полі не воїн. Підтримка грає надзвичайно важливу роль. Тому я щиро вдячна перш за все своїм рідним, мамі, друзям та колегам, зокрема Лесі Сакалош. Дякую районному методисту Вірі Столець, яка повірила в мої сили, обласному методисту Марії Жабляк, яка підтримувала мене під час участі у Всеукраїнському етапі. Самій людині дуже важко. А у нас була справжня команда, яка і дійшла до перемоги.
вчителька з виноградова
з Президентом та  Міністром освіти спілкувалася
Поділилася Людмила Боднарюк і своїми враженнями від поїздки в Київ та зустріч з Президентом України Петром Порошенком.
– Якщо торік була просто зустріч Президента з переможцями, то цьогоріч це проходило у форматі конференції, на котру запросили по 10 делегатів кращих серед кращих з усієї області. Тут презентували новий «Закон про освіту». Була присутня міністр освіти Юлія Гриневич, депутати Верховної Ради, ректори провідних державних вишів. Ми, четверо переможців, сиділи в центрі, навпроти Президента. Емоції переповнювали, враження круті. Петро Порошенко, вручаючи срібну нагороду – почесне звання «Заслужений учитель України», під час рукостикання, привітав (проте, у той момент переповнена емоціями, я навіть і не пригадаю, що він мені говорив). Наступного дня знов зібрали переможців, та цього разу 12 чоловік, котрі посіли перші 3 сходинки п’єдесталу, у Міністерстві освіти України. Ми обговорювали актуальні питання освіти і Міністр освіти запросила нас у команду своїх агентів змін, де матимемо змогу переймати досвід закордонних педагогів. Я, приміром, віддаю перевагу фінській системі освіти, яка вважається кращою в світі, деякі елементи якої використовую під час уроків. Дуже сподіваюся, що тепер матиму змогу поїхати у Фінляндію або ж фіни приїдуть до нас.
– У міській ЗОШ №8 я навчаю з вересня, тож тільки починаю впроваджувати свою системи викладання. У мені всі класи з 5 по 11–ий. Віддаю перевагу груповій формі роботи, по колу, проте дитина краще може проявити себе індивідуально. У мене нема поганих оцінок, тому учні і не бояться проявити себе. При потребі, користуються на уроках ґаджетами, можуть вільно пересуватися, працюють з музичними інструментами. Зараз працюю над тим, аби мати свій кабінет, де зберігатиму весь музичний інвентар. Сподіваюся, що влада зверне на мене увагу і посиплються подарунки, як це було з попередніми переможцями. Тим паче, що навесні я маю провести Всеукраїнський урок, тому в школі дуже потрібно мати хорошу базу, щоб реалізувати задумане і не осоромитися перед поважною аудиторією, – каже вчителька.
На запитання: «Що для Вас перемога у конкурсі: фініш у кар’єрному рості, вдалий старт для розвитку, чи можливість самовдосконалення?», Людмила Боднарюк відповіла: «Це лише одна сходинка на високій педагогічній драбині. Є ще конкурс видатних учителів Global Teacher Prize Ukraine. Я вступила в аспірантуру і влітку отримала запрошення викладати в Мукачівському університеті. Тоді я відмовилась через особисті причини, проте пропозиція залишається у силі протягом цього навчального року. Мені, як патріоту свого рідного міста, було дуже приємно чути під час мого нагородження слово «Виноградів». Я пишаюся, що я саме виноградівка і що прославляю свою малу батьківщину на Всеукраїнському рівні. Головне, аби влада району це достойно оцінила».
Наталія Кобаль

 

[miniorange_social_sharing]