Засівають поля зерном добра і милосердя

Про цю школу мистецтв знають всі і не тільки в районі, а й далеко за його межами. І справа не тільки у талановитих учнях. Саме Неветленфолівська дитяча школа мистецтв щороку проводить у Виноградівському будинку культури благодійні концерти безпосередньо в день інвалідів. З чого все починалося і ким зі своїх вихованців найбільше пишаються, нам розповіла директор школи Наталія Кіраль.
– Засновано нашу школу 1988 року. Ми з чоловіком Калманом Калмановичем тут працюємо з 1990 року. Позаяк чоловік родом із Фертешолмаша, нас, молодих спеціалістів, направили сюди на роботу одразу після закінчення Молдавської консерваторії. Я сама родом з Донецької області, та коли мені виповнилося 3 рочки, батьків направили на роботу в Молдавію, де я прожила 20 років. Коли ми приїхали на Закарпаття, я закохалася в це село з першого погляду і ні на мить не жалкую, що доля сюди нас закинула. Насправді перші два роки мені було дуже важко, адже довелося вчити угорську мову. Спочатку чоловік працював як викладач, згодом протягом 10 років був директором, а з 2003 року школу очолюю я, зізнаюся відверто: керівна робота – це не моє. Найбільше люблю робити творчо, з дітьми чи хором. Коли я сюди приїхала, у школі навчалося 58 дітей, а зараз їх – 114. Приходять дуже талановиті учні. Вони – наш акумулятор, заряджають неабиякою енергією. Та все ж чимало енергії потрібно й витрачати на їх навчання, та позитивні результати того варті, – розповідає Наталія Анатоліївна.
– У 2008 році мій чоловік познайомився з дуже цікавою людиною з Угорщини – Томашем Варфелді, котрий тоді очолював благодійний фонд «Едьмаширт». Тоді і дізнався, що цей фонд допомагає нашим школам, гімназіям, а також дітям з бідних сімей та хворим на лікування, а напередодні дня Святого Миколаю проводять концерт у Виноградові, де звітують про пророблену роботу. Пан Томаш запросив на цей концерт і мого чоловіка. Його вразило те, скільки у нас багато хворих, що потребують лікування. Мимоволі виникло запитання: «Друзі з Угорщини допомагають нашим людям, а ми ні. Чому б і нам не започаткувати щось подібне?». Якраз того року наша школа пройшла переатестацію і отримала високу оцінку від комісії з Ужгорода. Тож ми відчували неабияке натхнення і стимул для подальшої роботи. тому і вирішили: а чому б нам не провести благодійний концерт і  допомогти тим, хто цього дійсно потребує. Результатом були приємно вражені, адже підтримати нас прийшов і наш друг Томаш Варфелді, і навіть консул Угорщини в Берегові. Та головне, що нам вдається, зібрати хоча б невелику частину коштів для оздоровлення дітей з діагнозом ДЦП. Для наших учнів благодійні концерти – це ще й виховання співчутливості та любові до інших, бажання допомогти свідчить про їх доброту. Діти дуже глибоко переймаються проблемами інших дітей, тому я переконана, що з них виростуть хороші люди, – моя співрозмовниця ділиться спогадами про те, як започаткували благодійні концерти у Виноградові. Зараз їх вже знають, люблять і цінують. З власного досвіду скажу, що сама від їх концертів отримую неабияку насолоду та душевний спокій. Знаю, що кожного року багато людей збирається у міському будинку культури, аби послухати неперевершені класичні твори у виконанні цих неймовірно талановитих учнів та викладачів. Як на мене, Неветленфолівська дитяча школа мистецтв – це вже бренд на небосхилі народних та класичних творів. Їх учні – призери районних та обласних конкурсів, а останні 5 років школа займає перше місце в області. За сприяння колишнього депутата парламенту Угорщини Бейли Молнара їх юні таланти щороку їдуть відпочивати на Балатон (Угорщина). До того ж саме пан Молнар організував в Угорщині шанувальників творчості Неветленфолівської ДШМ і вони подарували їм цимбали.  
– Я рада, що за останні 5 років наш колектив омолодився. Ми приймаємо на роботу наших колишніх учнів. Так, із 11 вчителів, п’ятеро – наші випускники. Так, сестри Онетта та Єва Кіш викладають у нас гру на фортепіано, а Ілона Оросі – на скрипці. Скрипачка Сабіна Чотловш-Домокош свого часу на Міжнародному конкурсі зайняла перше місце. Пишаюся тим, що вона перекваліфікувалася із скрипачки на ксилофонт. Продовжили навчання в Ужгородському держучилищі імені Дезидерія Задора і наші учениці Ванесса Стойко, Евелін Костьо. Особливо приємно для нас було те, що німецький органіст Торстен Стерзік у вересні в Ужгороді на фестивалі органної музики виступав на сцені разом із нашою викладачкою фортепіано Тімеєю Стойко. Вражений майстерністю, його перекладач – 80-річний Золтан Ференці запросив нашу школу виступити в Угорщині. Тамтешня публіка була в захопленні від майстерності музикантів із сільської глибинки. Та не все так яскраво. На жаль, за останні два роки звільнилися з роботи і виїхали за кордон два наші викладачі – продовжує свою розповідь Наталія Анатоліївна.
Примітно, що спілкувалися ми з Наталією Кіраль у її день народження. Саме цього дня проходив районний етап конкурсу юних дарувань і дві учениці Наталії Анатоліївни отримали перше та друге місця, а, отже, братимуть участь в обласному конкурсі-огляді. Вчителька каже, що саме ця перемога і є для неї найкращим подарунком. Не залишилася без уваги і їх благодійність: влада району подала колектив Неветленфолівської ДШМ на Всеукраїнський конкурс «Благодійна Україна», що проходитиме в Києві. На завершення нашої розмови Калман Кіраль сказав: «Головна мета проведення благодійних концертів – привернути увагу суспільства до проблеми хворих дітей, а також психологічно підтримати недужих діток та їх батьків і дати їм хоч маленький промінчик надії на полегшення їх болю та страждань. Цьогоріч ми даватимемо ювілейний – 10 концерт. Та найбільше нам хочеться, аби не було хворих діток, щоб ми проводили для наших шанувальників лише концерти радості та щастя».
Наталія Кобаль