Через освіту – до файного життя

На Закарпатті місцеве населення у всіх минулих століттях завжди прагнуло до навчання та освіти. Цьому питанню надавали неабияке значення, бо тут завжди з повагою ставилися до тих людей, які уміли читати, писати або мали відповідну базову підготовку та кваліфікацію. А якщо певна особа закінчила вуз, то у неї відкривалися великі можливості легко знайти роботу в нашому краї. Такі люди займали високі відповідні посади у державних органах та релігійних організаціях. До їхньої думки прислухалися та просили від грамотних і освічених осіб поради і допомоги по будь-яких питаннях. До 19 століття вищу освіту у нашому краї могли мати лише багаті особи та діти служителів релігійних громад. Відомо, що на Закарпатті, яке ще у 13 ст. було поділено дворянами на 4 комітати, і цей поділ зберігся аж до 1919 року, та лише після першої та другої світових воєн сталися незначні зміни в деяких місцевих громадах, території яких відійшли до Румунії, Угорщини, місцеве населення завжди прагнуло до освіти. У наших чотирьох комітатах вищих навчальних закладів не було, тому кмітливим молодим закарпатцям доводилося здобувати освіту закордоном. А ось школи у деяких місцевих громадах існували з незапам’ятних часів, їх організовували по всіх селах в основному при церквах. Та вся біда в тому, що навчання у середніх віках велося на латинській та німецькій мовах і архівні матеріали цього періоду опинилися у різних державах, а ті що і збереглися – втратили свою можливість до прочитання, через погані умови зберігання. А спеціалістів з латинської мови тепер дуже мало. То ж багато цікавих документів цього часу залишаються ще не прочитаними і не перекладеними на сучасну українську мову. Вони навіть не перенесені на сучасні електронні носії.
Територія Закарпаття в ті далекі часи входила до складу Угорщини, а з цієї держави у середньовіччя до європейських університетів виїхало навчатися аж 13 тисяч студентів. Особливо багато молодих осіб навчалося у 19 ст. Наприклад, із 1801–1919 рр. – 20 тисяч осіб. Велику популярність в той час мав Віденський університет, де до 1525 року із 4 комітатів Закарпаття навчалося 16 студентів. Із цієї кількості в період турецької окупації (1451–1475 рр.) – 11осіб. Шестеро із цих випускників були вихідці із Угочанського комітату (теперішній Виноградівський район).
Цікаво буде знати теперішнім жителям Виноградівського району, що першим в їхньому комітаті, хто здобув вищу освіту, був житель села Черни на прізвище Ніколаус Форкаш де Орнат, який у 1456 р. одержав диплом Віденського університету. Чим увійшов у місцеву історію та прославив своє село. А другим – Андреас де Сород із села Широкого, який у 1504 р. захистив диплом теж цього вузу.
Наших земляків залюбки приймали і до польських вузів. Першим із Закарпаття, хто записався студентом Краківського університету, був Ладіслаус де Цап, а через 2 роки його прізвище зустрічається у Празькому вузі. Саме Краківський університет підготував аж 65 дипломованих спеціалістів, вихідців із Закарпаття в середньовіччі.
Навчання за кордоном у ті часи було великою розкішшю. Кандидату у студенти необхідно було мати відповідний майновий статус та хорошу підготовку із основних навчальних дисциплін, також вільно володіти латинською та ще кількома мовами. Таку можливість в основному мали діти заможних угорців, їх кількість становила 50% від всіх студентів, німці та євреї – 22 %, русини – менше 5%.
Перший єврейський студент із Закарпаття був Готесмен Ніколаус, який 1828 року вступив до Віденського технічного університету. Дуже багато євреїв навчалося в університетах імперії Габсбургів, а з 1848 р. – у Німеччині. Тут найбільше їх вивчало медицину – 82 особи, 41 – гуманітарні науки, 29 – інженерні науки, 25 – юридичні. Після закінчення навчання вони внесли значний вклад у розвиток нашого краю. Воістину правдиво говорить народна мудрість: наука – світло, не наука – темнота. Тож випущена книга по цьому питанні Ласло Сьочі «Закарпатські студенти в закордонних університетах 1407–1919рр.» відкриває нам дійсну правду при пошуках історичної істини, яку приховували архівні фонди протягом декілька століть. Впущене дослідження якраз і доказує, що навчання завжди було притаманне для всіх жителів нашого краю. Особливо воно дуже потрібне і тепер, коли кризові явища охопили нашу країну у всіх сферах державного управління та економіки. Вивести з цього ганебного стану нас можуть лише освічені люди. Тож молодь повинна про це пам’ятати, бо цю місію якраз будуть виконувати вони через освіту – до файного життя.
Василь Івашко, наш громадський кореспондент с. Черна

[miniorange_social_sharing]