І людей лікують, і краєм мандрують та ще й у спорті «золото» здобувають

затишок 002

Ми живемо в час реформ. На часі – перезавантаження медицини. Та як наразі працюється медикам? Про робочі будні та свята нам розповів голова Виноградівської районної організації працівників профспілки охорони здоров’я, лікар-ендоскопіст Роман Дубляк.

Після закінчення Ужгородського вишу Роман Вікторович проходив інтернатуру у Рівенській та Тернопільській областях, певний час працював хірургом у міжрайонному Димінському онкодиспансері. Позаяк ендоскопія також відноситься до хірургії, тож робота в цьому поліклінічному кабінеті не є випадковою у практиці лікаря. Тут він працює з 2004 року, а його дружина – лікар-педіатр.
–  Романе Вікторовичу, розкажіть, будь ласка, про профспілку, яку Ви очолюєте?
– Наша районна профспілкова організація налічує близько півтори тисячі працівників. Цьогоріч до нас приєднався колектив Королівської залізничної лікарні. розпочалися шкільні канікули і ми вже відправили перші зміни дітей медпрацівників на відпочинок у дитячий оздоровчий табір «Шаяни» та на море в Одеську область. 30% путівки оплачують батьки, решту у рівних долях розділили між собою обласна та районна профспілки. Тут зазначу, що торік наша районна профспілка на рівні області зайняла перше місце по кількості оздоровлення дітей медпрацівників і це при тому, що у нас не найбільша профспілка в області. Працівникам даємо курсівки у санаторій-профілакторій «Теплиця». Також надаємо матеріальну допомогу на лікування наших працівників та членів їх сімей. Торік надавали матеріальну допомогу нашим працівникам, які постраждали внаслідок градобою. Проводимо і культмасові заходи з нагоди дня медичного працівника та нового року. Під час останнього діткам казкові персонажі роздавали «солодкі» подарунки, закуплені за профспілкові кошти. Час від часу організовуємо екскурсії. Так востаннє ми були у Колочаві, а перед тим їздили на озеро Синевир. Щороку перед Днем медичного працівника в Ужгороді проходить обласна спартакіада, у якій ми завжди беремо участь. Так, минулої суботи у змаганнях з волейболу ми виграли перше місце, гра в шахмати збагатила нас срібною медаллю, а в шашки – бронзою.
– Перш за все Ви – лікар. Розкажіть, які захворювання найчастіше трапляються у Вашій медичній практиці?
– Проводжу обстеження шлунка (гастродуоденоскопія), кишківника (колоноскопія) та бронхів (бронхоскопія). Скільки точно маю прийняти хворих на день не має, проте бувають випадки, коли доводиться обстежити і 20 пацієнтів, окрім того бувають і ургентні хворі. Діагнози бувають різні. Та найбільш насторожує зростання раку кишківника: якщо на початку моєї практики їх зустрічалося 10 на рік, то тепер ця кількість зросла у 5 разів. Тут варто зазначити, що й кількість обстежень зросла. Крім онкології, почастішали випадки захворювань кишківника, які потребують специфічного, довготривалого лікування. Це – хвороба Кроната та неспецифічні виразкові коліти. Поліпи в кишківнику – перший дзвіночок про небезпеку, бо вони відносяться до передракових станів. Дуже важливо їх відразу лікувати, а при потребі – оперувати. Найстрашніше те, що вони не дають про себе знати. Якщо людина починає рідше, ніж зазвичай, ходити в туалет, почалися понос або запор, з’явилися певні виділення, дискомфорт, стрімка безпричинна втрата ваги, – це вже може бути свідченням утворення поліпів. Тоді варто звернутися до лікаря. Нещодавно у мене був пацієнт, якому тільки 35 років, а в нього виявили рак кишківника. На жаль, рак значно помолодшав.  
– З чим це пов’язано – екологією, режимом харчування чи, можливо відсутністю культури споживання їжі?
– Вважаю, що на перше місце варто поставити все ж харчування: м’ясні, ковбасні вироби, котрі обробляють певними хімічними речовинами, аби довше зберігалися, кетчупи, майонези та різні соуси, які дуже шкодять нашому організму, а також смажена їжа. Треба побільше їсти каші,  овочі та фрукти. Олія найкраще оливкова. Важливу роль відіграє і раціон харчування. так, людина мусить їсти 3 рази в день і між тим 2-3 перекуси. Інакше страждає шлунок, підшлункова та жовчний міхур. Варто враховувати і нервовий фактор. Стрес, переживання, нервове напруження можуть призвести до гастриту, стресової виразки…   
– Романе Вікторовичу, які випадки Вам запам’яталися найбільше?
– Кожен окремий випадок по своєму цікавий. Та найбільше тішуся, коли виявляю небезпечне захворювання на ранній стадії і коли пацієнти після лікування приходять на контроль і вони довго живуть. Найбільше мені запам’ятався пацієнт з Чорнотисова, якому я діагностував рак на ранній стадії. В Ужгороді сказали, що там нічого нема. Через місяць він знову прийшов до мене і я знову діагностував рак. Лише тоді, провівши аналізи, в обласному центрі діагностували онкологію і прооперували чоловіка. Після того, як йому видалили майже весь шлунок, чоловік живе вже 10 років.  
– Кухня Закарпаття є специфічною, адже у нас поширені досить гострі страви, які запозичили із сусідньої Угорщини. Одні кажуть, що така їжа шкідлива для нашого здоров’я, інші навпаки наголошують, що людському організму необхідно споживати більше гіркоти, а солодке, яке ми так любимо, навпаки – шкідливе.
– Гостра їжа погана, якщо її їсти щодня, а зрідка і потроху не зашкодить. Так, якщо людина хвора, тоді зась. Пацієнти зі стажем добре знають, що їм можна споживати, а від чого рани ятрять. Гострі страви попереджають хвороби шлунку та кишечника. Для профілактики різних кишкових інфекцій та глистів – навпаки дуже корисні.  А от у солодкому середовищі дуже корисно себе почувають ракові клітини, бо від солодкого організм закислюється. Тому найбільш корисно їсти овочі та фрукти. Салати треба робити з олією, бо остання допомагає нашому організму засвоїти корисні речовини. До прикладу, морква ніколи не буде корисною, якщо салат з неї зроблено без олії. Ще одна порада: перед споживанням замочіть овочі у воду, аби з них вийшли шкідливі нітрати.
– У переддень професійного свята, що побажаєте колегам?
– Саме головне – здоров’я, щастя та удачі. Особливо тепер, коли медицина проходить етап реформування і ніхто достеменно не знає, в якому напрямку ми рухаємося, зичу всім терпіння і витримки, віри в те, що неодмінно все буде добре. Бажаю порозуміння в колективах та плідної співпраці. Всім – благополуччя та Божого благословення.
Розмовляла Наталія    Кобаль