«Королівський літописець» із Дубовинки

Сучасним літописцем селища Королева вважають Івана Козака з Дубовинки, що неподалік державного кордону з Румунією. У цьому привабливому куточку нашого району він мешкає та щоденно занотовує до свого альбому життєві будні і події не лише цього маленького населеного пункту, а й селища Королево, бо вибрав собі таке заняття по велінню серця і душі.
Писати у вільний від роботи час – його прискіпливе заняття. Через це він став народним кореспондентом і літописцем. Із щирою душею та правдиво Іван Іванович пише історію свого регіону, щоб показати життя в реальних подіях та обставинах. Через районну пресу старається викривати і недоліки нашого сьогодення, бо цього, на жаль, накопичилося чимало. Своїм словом «королівський літописець» піднімає також внутрішню культуру читачів нашої газети.
Через малу кількість населення громаду Дубовинки ще в 60-тих роках минулого століття було викреслено із адміністративно-територіального устрою УРСР, коли тодішня радянська влада проводила укріплення сільрад та районів. Сьогодні це невеличке село належить до селищної ради Королева, як вулиця цієї громади, що називається Дубовинська. У свій час тоталітарний режим хотів придушити і загальмувати розвиток таких неперспективних поселень. Їх насильно приєднали до більших сільрад та припинили таким селам фінансування будь-яких програм. Але вийшло навпаки. Це поселення хоч і не має сьогодні визнаної державою офіційної назви, але воно існує, живе та процвітає. Завдяки таким особистостям, як Іван Козак, про нього знають, бо «народний літописець» постійно робить дописи у районний часопис «Новини Виноградівщини». У своїх кореспондентських матеріалах він розповідає про земляків, інтелігенцію та про важливі події, що відбуваються у Королеві. А привили Івану Івановичу любов до рідного слова у місцевій середній школі, де, свого часу, дітей навчали рідній мові такі досвідчені вчителі як І. П. Штефанюк, Ю. В. Громовчук. Не малу роль відіграли і обставини з минулого часу середніх віків, що притаманні були цьому регіону нашої області. І дуже важливо, що протягом п’яти століть у цьому селищі вітає дух любові до рідної мови, до духовної культури. За цей період тут написано досить багато таких письмових пам’яток та книжок, якими гордяться сьогодні не лише на Закарпатті, а й в усій Україні. У свій час ще власники Королівського замку Нялаб всіляко заохочували талановитих і творчих особистостей, та надавали їм захист на своїх землях і можливість вільно творити шедеври мистецтва і навчати цьому молодь. «Королівське Євангеліє», перший переклад Святого письма для угорців на їх рідну мову Бенедиктом Ком’яті, твори Василя Густія, Василя Вародія, книги Володимира Щура, Володимира Палка, Марії Кочіш – ось неповний перелік результатів того золотого діяння, що посіяно було ще в середніх віках власниками цієї фортеці, і воно дає прекрасні сходи навіть у наш час.
Крім пристрасного потягу до письменства, Іван Козак є активним громадським діячем. Протягом п’яти скликань жителі сільської громади обирають його депутатом Королівської селищної ради. Недарма за нього говорять лише з позитивних позицій. Завдяки його старанню присілок Дубовинка з кожним роком стає привабливішим і впорядкованим. На своєму виборчому окрузі вдалося зберегти та продовжувати традиційні європейські стандарти, які постійно були присутні в цьому селі. Тут громада колективно вирішує всі питання на загальних зборах. А підсумки успіхів та невдач підводять на сільському святі, яке тут проводиться щорічно. Славилося це поселення через свою кераміку, яку тут уміли виготовляти із місцевої глини з незапам’ятних часів. Такі знамениті керамісти як Федір Полянський та Янош Малета протягом усього свого життя займалися цими народними промислами. Життєві обставини змінили потребу всіх жителів і на сьогодні, практично, ці вироби ніхто не виготовляє. Сільський депутат прагне відродити цей промисел, бо відчуває його потребу. Через колективну систему управління та активність його жителів у даному населенні практично немає правопорушення. Тим більше на державному кордоні, до якого рукою подати.
За свою громадську активність «народний літописець» заслужив повагу та авторитет серед усіх жителів селища. Його нагороджено 4 медалями та 76 грамотами. Найбільшу радість йому приносять ті обставини, коли вдається вирішити проблемні питання на виборчому окрузі та позитивно розглянути заяви і прохання, з якими до нього звертаються односельчани та жителі селища. До вирішення проблемних питань села депутат залучає майже всіх жителів. Тут силами громади проводять ремонт вулиць. Селяни не чекають фінансової допомоги від держави, а самі беруться за їх впорядкування. Довгі роки в Дубовинці не мали автобусного сполучення із районом. Тож цю проблему також вирішив Іван Іванович. Нині через село проїжджають як рейсові автобуси, так і ті, що довозять робітників на заводи та фабрики в районний центр. Практика залучення жителів до вирішення проблем громади говорить про те, що в с. Дубовинка збережено європейські системи управління громадою і такі форми та методи повинні запроваджуватися у всіх селах. Сучасний депутат будь-якої ради мусить переживати та вболівати за громаду та людей, які доручили йому управляти округом та відстоювати по-справжньому інтереси виборців і робити це необхідно так, як виконує свою нелегку місію наш королівський літописець із Дубовинки Іван Козак.
Василь ІВАШКО,
с. Черна.

[miniorange_social_sharing]