НОВОСЕЛИЦЬКА ДИНАСТІЯ ЛІСНИКІВ

Серед багатьох сімей, що проживають у с. Новоселиця, сім’я Юрія Дзяпка відрізняється своєрідною особливістю: її знають не тільки у районі, а й далеко за його межами, тому що ця родина протягом півстоліття професійно пов’язана з лісом. Батько молодого господаря, теж Юрій Юрійович, усе своє життя працював у лісі. Трудову діяльність розпочав у Хустському лісокомбінаті, а завершив – на Виноградівщині. Від простого робітника лісу до майстра лісових рубок та техніка – такий був його трудовий шлях життя. Звичайно, це не могло не вплинути на сина Юрія, якого батько виховав у любові до природи та навколишнього середовища. На початку своєї трудової діяльності син Юрій пішов зовсім іншим шляхом, та скоро зрозумів, що це не його та змінив профіль вибору професії, бо переконався – необхідно прислухатися до порад батька.
Хлопець поступає на навчання у школу лісників, а потім до Львівського лісотехнічного університету та оформляється на роботу у Виноградівський ДЛГ, де і трудиться тепер інженером лісу. Молодий Юрій Дзяпко, так як і його батько, – авторитетна особистість у рідній Новоселиці. Тут він знайшов собі кохану дружину – вчительку, яка із поважного роду Пелехачів, батько та мати якої працювали у радгоспі-заводі ім. Шевченка і були провідними спеціалістами цього підприємства.
У перші роки шлюбного життя молода сім’я мала можливість переїхати до міста і змінити сільське життя на більш комфортне. Та цього не сталося. Відірватися від рідного і любимого села не могли і не хотіли молодята. Вони вибрали рідну Новоселицю, село із своєрідною культурою та побутом. Від цього вибору нічого не програли: у сім’ї народилося двоє дітей – хлопчик Юрій та дівчинка Наталка. Сьогодні син уже студент, мріє стати міжнародним економістом. Він – відмінник у навчанні і одержує підвищену стипендію. Серед студентського колективу хлопець виділяється не лише стрункою спортивною фігурою, а й розумом та кмітливістю. Добре володіє іноземними мовами – німецькою та французькою. Приймає активну участь у громадському житті факультету та університету. Це, мабуть, від дідів, бо вони мали кмітливу далекоглядність та не цуралися ніколи громадської роботи. Наприклад, дід Юрій уже на пенсії 20 років, але і сьогодні добре пам’ятає усі лісові квартали та їх розміри від Міжгір’я до Хуста. Усно може помножити та поділити будь-яке математичне число. Другий дід Петро Михайлович зайнявся садівництвом та виноградарством на присадибній ділянці. Хоче зберегти ті сорти фруктових дерев, які вирощено було у місцевому радгоспі.
Дочка Наталка навчається у 10 класі Чернянської ЗОШ та хоче стати вчителькою, як її мама. Бабуся Марія прививає своїй внучці любов до традиційних волоських страв, які ще побутують у цьому селі і в їх родині вони на першому місці у щоденному харчуванні. Ще жива і прабабуся Марія, родичі якої походили із тих волохів, що управляли Угочанськими лісами. Всі набуті родинні традиції старенька передає правнучці. Особливо старанно навчає її технології приготування їжі: начанці, кукурудзяних голубців та кулінарних випічок із горіхів та маку, бо сільську дівчинку із дитинства необхідно готувати до життя – вважає старенька.
Проблеми лісу сьогодні винесено на обговорення масової публіки, яка іноді не розбирається у всіх тонкощах цієї справи. Та все ж таки жваво обговорює і тлумачить це по-своєму. Така ситуація, вважає Юрій Юрійович, не правильна. Тому йому, як спеціалісту, приходиться важкувато сприймати всі звинувачення, що надходять на адресу працівників лісогосподарства.
Проблем багато, – каже інженер, – та це не від нас залежить. Прагнемо все зробити, щоб наші ліси відповідали європейським технологіям. Не всі це розуміють. Особливо важкувато приходиться тим працівникам, які охороняють ліс. Через підвищення ціни на газ, населення масово перейшло на обігрів своїх будинків дровами. І тут починається крадіжка лісоматеріалів. У переважній більшості це робиться грубо, і з порушенням всіх законів. Тож працівникам лісу приходиться тут важкувато . А про це ніхто не говорить. У нас відсутня сучасна відео контролююча техніка.
Ліси – наше національне багатство, це – зелене золото. І їх необхідно оберігати та садити. Тож більшість вільного часу Юрій Юрійович проводить у лісі. Необхідно перевірити стан вирубки і вивчити питання росту посадок та прослідкувати за дикими тваринами, що водяться тут. Улюбленим його куточком природи є гора Фрасин – найвища вершина у районі. Звідси видно не лише Виноградівщину, а й Хустщину, Міжгірщину, Тячівщину. Тут ростуть букові та дубові праліси і це – невичерпне надбання природи для аналізу та вивчення не лише працівникам лісового господарства, а й для природолюбів. Ранньою весною уся вершина гори вкривається первоцвітом весняним і від такого чудо-дива не можна відірвати погляд. Тому друзі та знайомі просять Юрія Юрійовича організувати екскурсії та походи до цього дива природи. І він охоче це робить, бо вважає, що кращих природних місць у нашій місцевості немає. А прививати шанобливе ставлення відвідувачів до природи – його професійний обов’язок.
Не дивлячись на виробничу зайнятість, Юрію Юрійовичу доводиться постійно займатися громадською роботою у рідному селі. Він – заступник сільського голови, член виконкому. А у громаді це – відповідальне доручення. Спільно із сільським головою Петром Тарканієм та депутатами мріють перетворити Новоселицю у туристичну родзинку, бо лише у їхньому селі збережено до наших днів дерев’яну церкву – пам’ятку архітектури ХVІІ ст. Тут і гора Фрасин, що таїть у собі багато загадкового та невивченого, природні печери і покинуті давні кар’єри, стоянки первісної людини, руїни застави римських легіонів і острівець, збереженого донині заросту дерева в’язу, і Пинтів камінь. А нещодавно за ініціативи активістів села почали працювати над тим питанням, щоб прокласти дорогу до с. Велятино через гори. Таку ідею підтримали усі односельчани, навіть із області були представники та підтримали цей проект, бо тоді ця місцевість стане дійсно туристичною. Юрій Дзяпко не стоїть осторонь даного проекту, бо він відповідає за нього від виконкому. Доручену справу хоче бачити завершеною якнайшвидше, бо це приносить моральне задоволення. Жителі рідного села не втрачають надії на покращення і воно скоро настане, коли є у громаді такі активісти-патріоти, серед яких і Юрій Дзяпко – із династії новоселицьких лісників.
Василь ІВАШКО, с. Черна

[miniorange_social_sharing]