РІКА ДОБРОТИ НЕМАЄ КІНЦЯ

11222556_944262485652616_6991787344041446622_o

Сьогодні десятки тисяч патріотів нашої держави все ще знаходяться на передовій, захищаючи свободу, незалежність та територіальну цілісність України. На жаль, сотні з них отримали поранення і знаходяться на лікуванні у шпиталях та лікарнях. Усім їм, як ніколи, потрібні добре слово, повага та любов небайдужих людей.
Свою увагу, тепло і підтримку в цей складний час дарують захисникам Вітчизни діти Виноградівщини, які долучаються до Всеукраїнської акції «Добро жменями», пишуть листи, малюють малюнки, власноруч виготовляють обереги, які надсилають адресатам – пораненим бійцям АТО, що знаходяться на лікуванні. В ці дні школярі масово приносять в офіс волонтерів пластикові кришечки, кошти від реалізації яких будуть використані на протезування кінцівок військовослужбовців. І цій ріці добра, здається, немає кінця. Наш двокімнатний офіс завалений сітками, мішками, ящиками  з кришками. Буквально за останній тиждень їх принесли із Фертешолмаша, Чепи, Вилока, Малої Копані, Широкого, Дротинців, Тросника, Матієва, Пийтерфолва, Тисобикені, Оноку та з Виноградівської гімназії, міської ЗОШ №3, Теківської, Чорнотисівської, Олешницької та обох Королівських шкіл.
А які щирі листи  надсилають школярі! Причому, розмірковують, як дорослі. Ось уривок із листа восьмикласника Яноша однієї із міських шкіл. «Здавалося б, наш народ мав би вільно жити і працювати на своїй рідній землі. Але, як і 75 років тому, ворог намагається придушити нашу свободу, бо жадоба збагачення минулої української верхівки спричинила непорозуміння між народами, перш за все – з країною-агресором. Тому багато молодих хлопців стали на її захист. Дуже боляче чути про смерть героїв, але ми пишаємося ними  і хочемо бути схожими на них. Наші прадіди у кривавій боротьбі та політичних змаганнях викували у нас залізну волю до життя, сформували міцні традиції, високу культуру, які не вдасться нікому здолати. Тож сьогодні я бажаю нашим захисникам мужності і відваги. Хай Бог помагає вам  гідно стояти на захисті священних кордонів України, боронити нашу землю від зазіхань ворога. Пам’ятайте, що вас чекають не лише рідні, ми усі чекаємо вас, тому повертайтеся живими».
Погодьтеся: такі щирі дитячі слова додадуть натхнення і сил нашим землякам. Не виключно, що саме цей лист читатимуть 5 поранених військовослужбовців закарпатської 128-ої бригади, які днями поїхали на лікування до центрального військового шпиталю Будапешта. Хлопці були поранені під час  операції поблизу Дебальцева, усі раніше проходили лікування у Мукачівському госпіталі.
Паралельно ми турбуємося і про тих, хто в ці дні перебуває на передовій. В останні дні жовтня ми відправили на Схід черговий вантаж допомоги бійцям 128-ої бригади і батальйону «Тиса» – бензиновий генератор, ремонтні ключі, зварювальний апарат, болгарку, теплі речі, сигарети, а найголовніше – дитячі обереги і листи. Вантаж попрямував на першу лінію оборони Станиці Луганської, тепер чекаємо фото-звіт. До речі, вже не вперше значну знижку на такі товари нам надає підприємець Руслан Декет. Також хочу висловити чергову подяку небайдужому городянину Віктору Заріцькому, який від початку заснування Руху підтримки закарпатських військових – Виноградів щомісяця навідується у наш офіс, цікавиться потребами вояків і одразу купує все, що їм необхідне. Ось і днями він приніс 10 блоків сигарет і літрову банку розчинної кави. Наші хлопці на Сході, отримуючи чергові посилки, вже традиційно питають: «А Віктор Іванович у офісі був?». Якщо так – значить їх чекає міцна сигарета і запашна кава, якими смакують біля ним же виготовлених буржуйок.
Тиждень тому на передову поїхав наш земляк П. Шимулюк, волонтери видали йому бензопилу, мішки і тканину для обшивки бліндажів. А Антону Ісаєвичу з Королева – форму, берци, ватні брюки і два бушлати. Городянка Олена Кобаль принесла для солдата чоловічу кофтину, Тетяна Човбан  та Катерина Гусар – по кілька пар теплих шкарпеток. А от Лариса Нодь залишила 100 гривень для потреб військових.
Підтримаймо один одного у такий нелегкий для усіх українців час та молімося за долю нашої держави.
Ольга ШЕРЕГІ, волонтер

comments powered by HyperComments