ВИБІР БЕЗ ВИБОРУ

Перед 21 квітням я взяла для себе місяць тиші. Стримувала себе, аби не втягнутися у брудну сварку з опонентами перед обома турами. Бо, зізнатися, постала перед фактом, коли вибору, як такого, і не мала: стара команда себе вичерпала, а нову не знала, тому й не покладала особливих надій.
Дякувати Богу, все скінчилося. Подивіться на карту, Україна «зазеленіла» – люди зробили свій вибір. Як на сході, так і на заході, як на півдні, так і на півночі – новообраний президент зумів знайти ключик навіть до тієї частини країни, яку ми безмежно любимо, – до нашого Закарпаття. Можна б порадуватися, але висока підтримка Зеленського на виборах не свідчить про єднання країни. Об’єднало нас інше – так «по-новому» далі жити не можна. Це бажання – певний вирок політичній еліті. У другому турі люди голосували значною мірою проти Порошенка, а не за Зеленського. Тому мені здається, що вже перші його кроки в політиці будуть ділити електорат – аж до чергових парламентських виборів 27 жовтня. Бо є відчуття полегшення, що не виграв Порошенко. Але нема впевненості від перемоги Зеленського.
А тим часом в Україні з’явився Рух «Люди важливі» – у травні це буде нова партія, яка вже позиціонує себе як праволіберальна політична сила з акцентом на захисті прав людини і державній дерегуляції. А ви помітили, як довго мовчав Медведчук і лише тепер пішов на всі телеканали? Ба чого б то? А в переддень виборів випустили з сізо Савченко – збіг?
Окремою політичною силою піде на парламентські вибори Смешко – це буде нова консервативна партія, навколо якої об’єднається чимало політичних гравців (за словами Гордона, він стане прем’єр-міністром, а я вважаю, що ним має бути Тимошенко). Одним словом, ми сподівалися, що число політичних партій у нас зменшиться (наразі маємо їх 350), а воно, бачте, навпаки, зростає. І шостому Президенту України буде ой як нелегко, бо ж рівень довіри у нього – найвищий з-поміж усіх президентів. Та ми ще не відійшли від ейфорії, а в його штабі вже заявили, що війну закінчити скоро не зможуть, що на тарифи повпливати не можуть… Все так, це правда. Але ж більшісь людей сподівається саме на це. Та тішить інше. Мені сподобалося, як Зеленський звернувся до пострадянських країн, закликав їх вірити в те, що «все можливо». «Подивіться на нас», – сказав він після оголошення результатів екзитполів. В ті хвилини ми відкрили для себе нову Україну. Ми зрозуміли, що не обов’язково виходити на Майдан, щоб протистояти корупції і брехні. І далі все залежитиме від нас, чи наступний президент стане таким, як попередній, чи буде виконувати запити суспільства. Маю надію на конструктивний діалог, а не на вічні протести і мітинги. Головне, аби вистачило терпіння, наполегливої праці та вміння говорити і говорити з народом, чути його.
Насамкінець зауважу: вибори в нас пройшли бездоганно, Україна зробила ще один великий крок до демократії. Віддаю шану Порошенку за зроблене (не бачить змін тільки той, хто не хоче їх бачити). Він гідно визнав свою поразку. Коли таке було? Чи не тому Зеленський заявив, що, можливо, попереднику знайде місце в уряді або на іншій посаді, адже Петро Олексійович не збирається полишати політику.
Будемо разом стежити за перебігом подій.
Мальвіна САВИНЕЦЬ