Владіслав Поляк про допомогу бійцям АТО: «Чужих дітей не буває»

В Україні вже понад 5 років триває війна. За цей час вона суттєво змінилася. І мова не лише про зміщені вглиб краї – нидержавні кордони та танки, які курсують нашими землями. Докорінно змінилася свідомість українців. Ніхто вже не робить різницю між східняками і тими, хто живе на Заході. Ніхто не ділить країну на дві частини. Україна об’єдналася, ніби, як у пісні, насправді «впала стіна» непорозуміння та відчуженості, яку вибудовували десятиліттями. Адже, коли на твоїй землі ворог, нема чужого солдата, нема чужої біди, нема чужої втрати.
Понад 5 років тому в Україні з’явилося явище, яке, без перебільшення, захоплює людей у різних країнах світу. Українське волонтерство – це те, що об’єднало тисячі українців у боротьбі за свободу та суверенітет. Волонтери не йшли в бій, у їх руках не було зброї. Однак у перший рік АТО без їхніх зусиль її б не було і в багатьох солдатів.
У Виноградові волонтерський рух розгорнувся влітку 2014-го. І це був один із перших районних осередків Руху підтримки закарпатських військових. Небайдужі городяни, активісти, місцеві підприємці та депутати об’єднали зусилля і щодня робили те, що спершу здавалось чимось недосяжним. За кілька місяців роботи виноградівські волонтери почали відправляти на передову не лише харчі, предмети гігієни чи обмундирування, а й серйозну військову техніку.
Ті буремні часи згадує координатор волонтерського Руху підтримки закарпатських військових – Виноградів Михайло Роман.
«Починалося все влітку 2014 року. Засновниками Руху підтримки закарпатських військових-Виноградів були Олександр Ковалевський, Інна Осадча, Андрій Гепенко та, нині покійна, Ольга Шерегі. Згодом до них приєднався і я. Владіслав Поляк був одним із перших депутатів, які приєдналися до нас.Відгукнувшись на наші прохання, він безкоштовно надав нам приміщення під офіс по вулиці Шевченка, у якому ми працювали упродовж 4-х років. Спочатку відправили один пакунок на передову, згодом – другий. Зараз навіть дивно переглядати фото перших днів функціонування волонтерського офісу, де у напівпорожній кімнаті стояли 2-3 коробки, а вже через 4 місяці офіс був вщент переповнений обмундируванням, продуктами харчування та засобами гігієни для воїнів», – розповідає волонтер.
Активіст наголошує, що без колосальної підтримки небайдужих містян та підприємців навряд чи вдалося б зробити для наших воїнів так багато. Адже у перші місяці АТО-шникам було потрібно геть усе. І якщо харчі могли просто люди принести, то для придбання військової техніки потрібні були гроші. І часто немалі. Тому волонтери вчились заробляти, влаштовуючи ярмарки та акції. Іноді допомагали місцеві підприємці та депутати.
Силами виноградівських волонтерів наші військові отримали тепловізор, приціл нічного бачення, снайперський приціл, радіостанції, прилади нічного бачення, запчастини для БТР та службових автомобілів, бензопили. Депутат Закарпатської обласної ради Владіслав Поляк передав на передову автомобіль.
Олександр Байдак, заступник командира батальйону «Тиса», згадує наскільки важливим був для бійців такий щедрий подарунок:
«Машина, яку для потреб бійців у зону АТО передав Владіслав Поляк, нам дуже допомогла. Особливо, коли була маневрена ситуація, коли нам треба було терміново їхати, працювати. Шкода, коли була у нас ситуація, ми відходили, я вже був поранений, авто розбили».
Сам депутат за активну участь у волонтерському рухові та постійну допомогу бійцям АТО 18 травня цього року був нагороджений пам’ятною відзнакою «Миротворець».
«Миротворець» для мене важлива та вагома відзнака. Проте не настільки, як реальна і щира допомога хлопцям, які своїми спинами прикривають наші мирні вулиці, шумні дитячі майданчики та спокійний сон мільйонів українців. Коли почалася війна, у мене були два неповнолітніх сини. Навіть страшно було уявити, що вони можуть опинитись там. Але чиїсь же сини поїхали воювати! Чужих дітей не буває. І коли вони там потребують підтримки і допомоги, а я можу допомогти, то залишитись осторонь просто не можу», – каже Владіслав Поляк.
Та допомога потрібна не лише тим, хто безпосередньо на передовій. Сильної підтримки та реабілітації потребують хлопці після повернення додому. Особливо ті, котрі пережили серйозні поранення. Завдяки Владіславу Поляку поранені військовослужбовці АТО можуть безкоштовно тренуватись та відновлювати сили у виноградівському спортивному комплексі «Олімп».
Рух підтримки закарпатських військових – Виноградів активно працює і сьогодні. І навряд чи він припинить свою роботу, а небайдужі припинять допомагати, чим зможуть, принаймні допоки війна в Україні не закінчиться.
Олександра Попович