Закохана у народне мистецтво

В В Івашко.doc

Серед поважних особистостей місцевих художників Ольга Гал виділяється не лише чарівною зовнішністю та шляхетною поведінкою, але і тим, що її творчість пов’язана із глиною. Вона – професійний кераміст. А таких митців у наших краях уже дуже мало. Перші спроби у мистецтво глини наша героїня зробила в дитинстві, коли відвідувала гуртки, що діяли при школі. Після, коли поступила до Ужгородського училища декоративно-прикладного мистецтва на відділення художньої кераміки, зрозуміла, що без джерел народного мистецтва стати справжнім художником неможливо. Дуже добру підготовку по своїй спеціалізації одержала у Львівській академії мистецтв. З першого курсу і до останнього постійно вивчала та вдосконалювала народні орнаменти. Саме неперевершені народні узори, що побутували на Виноградівщині, вона використовувала у своїх роботах. І це цінували не лише викладачі, а й колеги-студенти.
Теперішня її творчість тісно пов’язана з Виноградівським районом не через те, що почала працювати у Центрі позашкільної роботи з дітьми, а з 2006 року – методистом відділу культури РДА, а тому, що професійно почала вивчати та збирати народні орнаменти і візерунки не лише з керамічних робіт, а й з народного одягу та ужиткових речей. Справжньою скарбницею у цьому плані для неї є волоські села: Черна, Хижа, Новоселиця. Більше 500 елементів декорування одягу та предметів замальовано нею із цих сіл. Вивчаючи історію мистецтва нашого району, Ольга Михайлівна дослідила, що ще донедавна у селі Дубовинка існував осередок народної кераміки, де в кожній хаті виготовляли керамічний посуд, який продавали по всіх базарах області. На жаль, сьогодні лише спогади залишилися про знаменитих гончарів цього села. Велику роль у «придушенні» цього народного промислу зробили тодішня комуністична влада, яка всіляко «тиснула» на таке сімейне заняття: то обкладали податками, то не дозволяли  реалізувати вироблену продукцію на ринках та магазинах. Створені керамічні цехи при колгоспах та радгоспах не давали можливість керамістам творити традиційні вироби, що користувалися популярністю серед населення. Не маючи державної підтримки у цьому питанні, населення масово залишало своє улюблене заняття. Як не старалася пані О. Гал переконати жителів Дубовинки у необхідності відродження призабутого ремесла, та справа залишається незмінною. Свої дослідження в цьому питанні художниця часто друкує на шпальтах районного часопису.
Для своєї роботи керамістка використовує в основному глину з Оноку. Свої вироби формує методом відтискання у гіпсових формах ажурно або суцільним планом. В основному в її творчості переважають декоративні сувенірні тарілки, які прикрашає ручна ліпка та тиснення стеком з білої глини. На всіх її роботах зустрічаємо стилізовані елементи місцевого регіону.
Та найголовніше, про що мріє художниця – видати книгу про народні візерунки, над якими вона працює та систематизує щоденно. Слід відмітити, що такі дослідження ніхто у нас не проводить. На основі її досвіду румунські колеги із повітового музею Сату-Маре вже видали каталог-альбом. На це вони виграли грантові кошти Євросоюзу, а п. Ольга самотужки працює над таким проектом, старанно збираючи «народні перли», та не втрачає надію на те, що вже скоро плоди її праці побачать читачі та шанувальники народного мистецтва і в нас.
Василь ІВАШКО,  с. Черна