МИ ВАС ПАМ’ЯТАЄМО! ПРО ВАС НЕ ЗАБУДЕМО!

Срібна земля – так поетично називають українське Закарпаття, смугу українських етнічних земель на схід від Карпатських гір. 15 березня 1939 р. у Хусті, на засіданні Сойму було проголошено незалежність  Карпатської  України. Державною мовою встановлено українську. Затверджено державний герб, державний синьо-жовтий прапор, гімн – «Ще не вмерла Україна». Таємним голосуванням Сойм обрав першим президентом держави Августина Волошина. Таким чином, процес державного усамостійнення Срібної землі завершився.
Важливе місце відводилося створенню війська, що почалося з формування добровільної організації «Карпатська Січ». Велика січова застава була організована і в нашому селі Веряця. В ній нараховувалося понад 110 чоловік.
15 березня 1939 року Угорщина напала на Карпатську Україну. На боротьбу з ворогом стала «Карпатська Січ», а також загони самооборони. Проте сили були нерівними. На Красному Полі відбулася героїчна битва січовиків з регулярними угорськими військами.
16 березня 1939 року, у четвер, сусіднє Королево було окуповано угорськими військами. В районі Веряцького моста йшли запеклі бої. Про маленьку Карпатську Україну довідався весь світ. Карпатська Україна як держава проіснувала лише півроку, але заявила світові про волелюбність українського народу, залишила свій слід в українській історії, підтвердила, що Закарпаття є українською землею, а українці цього краю є невід’ємною частиною великої української нації.
У понеділок, 16 березня, у Веряці за участі районних депутатів, школярів, активістів та членів громади села відбувся велелюдний мітинг, присвячений 76-ій річниці трагічних подій Карпатської України. Ми гордимося тим, що безпосередніми учасниками тих героїчних подій були наші земляки – верячани: Михайло Василькун, Василь Чонка, Федір Воличко, Іван Дубович, Петро Міговк, Людвік Пальок, Володимир Данчевський та багато інших.
Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять тих, хто став на захист рідної мови, святої Срібної землі, такої бажаної свободи. Головний крок у своєму житті вони зробили тоді, у середу, 15 березня 1939 року, продемонструвавши всьому світові свою гідність, жагу до волі і перемоги. На олтар свободи покладено життя не однієї сотні молодих життів. Це цвіт нації, її кращі сини та дочки. Нащадки з покоління в покоління передають своїм дітям: «Героям слава!».


Леся КРІЧФОЛУШІ

comments powered by HyperComments