Кажуть, не святі горшки ліплять…

Переважно відпустку люди проводять на морі або курортах Турції, Єгипту та Карибів. А от відома наша землячка художниця і письменниця з Фанчикова Валентина Костьо обрала інший маршрут і провела відпочинок у гончарній столиці – Національному музеї-заповіднику українського гончарства в селищі Опішне, що на Полтавщині.
Про це єдине в Україні цікаве місце гончарства миcткиня добре знала і завжди хотіла тут побувати. Така нагода випала цьогоріч і протягом неймовірних трьох тижнів її час був присвяченій глині в Е-літній Академії гончарства. 21 день разом із десятьма такими ж харизматиками, романтиками, творчими особистостями з різних куточків України і навіть закордоння Валентина оволодівала навичками роботи за гончарним кругом зі справжньою гончарною глиною, ліплення і роботі з емалями, поринала у таємничий світ українського гончарства, осягнула це чаруюче мистецтво не лише відчуттями рук, а й глибиною своєї душі та серця. Тут відбувалося не лише вивчення гончарної справи, а й здобувалися практичні  навички роботи з глиною, теоретичні знання з історії і мистецтва художньої кераміки, творче спілкування з маститими художниками-керамістами і народними майстрами-гончарями, ознайомлення з колекціями музею-заповідника в Опішному. По закінченні Академії учасники отримали відповідні сертифікати.
«Я малюю, пишу книги, але на цей раз хотілося спробувати саме цей вид мистецтва, яким давно цікавилася. Тож, завдяки літній школі, я зуміла пізнати покроково увесь процес від копання глини до випалювання виробу. Це був час набуття нових знань та вмінь, ознайомлення із новою культурою, прекрасною природою чудових місць, час знайомств із цікавими людьми, теплого спілкування, неймовірних вражень і мистецьких зустрічей, час відпочинку і в той же час доволі трудомісткої праці, бо, скажу вам, робота гончаря не з легких. Напевно тому, переважно, гончарством та керамікою займаються чоловіки. Але я рада з того, що спробувала, а головне отримала великий досвід і почерпнула багато цікавого не лише, як художник, а й чимало ідей здобула для безпосередньої своєї роботи, як керівник виставкового залу. Я радію з того, що підкорила для себе ще одну своєрідну творчу «вершину». Адже навчання в Опішному надало моєму життю нового наповнення, допомогло по-іншому дивитися на буденне життя. А найголовніше – дало усвідомлення того, де можу себе реалізувати і чим хочу займатися у своєму творчому житті. Звичайно, наразі маю багато планів і сподіваюся, що незабаром зможу їх успішно втілити. Не дарма кажуть, що не святі горшки ліплять», – розповіла Валентина.   
Мисткиня отримала надзвичайні враження і мріє, що й у нашому краї з багатими і цікавими народними традиціями відродиться призабуте гончарство. І, можливо, такі мистецькі симпозіуми буде започатковано в нашому місті, а скульптури художників-керамістів прикрашатимуть наші вулиці, визначні місця та парк Перені.
Любов ТОКАЧ