Вони хочуть чути, або Як у Виноградові відзначали день кохлеарного імпланта

IMG_0392

Минулої суботи, 13 травня в Україні відзначали день кохлеарного імпланта. Такі апарати допомагають нечуючим діткам чути навколишній світ. На відміну від слухових апаратів, кохлеарний імплант не підсилює звук, а стимулює функціонуючі нерви всередині внутрішнього вуха за допомогою електричних імпульсів. Він надає глухій особі звукову інформацію з навколишнього середовища і допомагає їй розуміти мову після занять з відповідним педагогом (післяопераційна терапія).

На жаль, останнім часом ми досить часто чуємо про вади або відсутність слуху у дітей і з подивом дивимося, побачивши за вушком (або й за обома) незвичний пристрій, котрий допомагає їм чути звуки життя. ці дітки абсолютно не відрізняються від інших: вони жваві, енергійні, розумні. Для них, як і для здорових хлопчиків та дівчаток не існує заборон бігати, стрибати, кричати… Я була здивована, побачивши на відзначенні дня кохлеарного імплантата так багато сімей, котрі зіткнулися з проблемою нейросенсорної глухоти. Як  сказала мені співорганізатор суботнього заходу – мама маленької Емілії Вікторія Юркова-Матішинець: «Для нас цей день – не просто свято, а можливість заявити про себе, бути почутими місцевою владою та людьми. Це можливість батькам, котрі зіткнулися з такою проблемою, поділитися своїми успіхами та переживаннями, радостями та проблемами. Відрадно, що на запрошення батьків до Виноградова приїхали фахівці сурдокабінету з Києва Дмитро Михайлович та Світлана Кіндратівна Заіки,  за що ми їм щиро вдячні. Я ще свою дитину не бачила такою щасливою, як після заняття з ними та настройки імпланта. Відрадно, що прийняти фахівців нам допомогли приватні підприємці міста – власники готелю «Мелеганич» та ресторану «Сальве». Для нас допомога і підтримка кожного – це вагомий внесок у наповнене звуками життя майбутнє наших дітей».
– У Європі всі – і дорослі, і діти чітко розуміють, що таке кохлеарний імплант і для чого його використовують. На Закарпатті ж поняття кохлеарний імплант не відоме часом навіть тим людям, яким він дуже потрібний. Проте в Україні перша операція по вживленню кохлеарної системи була проведена у 1967 році. Я ж все свої життя буду вдячна цьому чудопристрою та людині, котра його розробила. Справа в тім, що 5 років тому моєму синочку поставили діагноз «двостороння сенсоневральна глухота». Тоді для мене це пролунало, наче вирок. Лікарі, кабінети, аналізи… Шляхи два – імплантація або школа-інтернат для нечуючих дітей. ми обрали перший шлях. Завдяки дуже хорошій людині знайшли кошти. Пройшло чимало часу, доки я знайшла реабілітологів для своєї дитини. Проте тепер я вдячна Богу за те, що дав мені сили та терпіння пройти весь той нелегкий шлях. Коли чую, як говорить мій син, розумію, що це було варто тих зусиль. Тому я дала собі слово, що зроблю все для того, аби батьки, у котрих є дітки з вадами слуху, були проінформовані про кохлеарну імплантацію та сурдопедагогів. Ще однією проблемою стає непідйомна сума коштів для імплантування діток. На допомогу приходять благодійні фонди та волонтерські організації. Тому дуже важливо об’єднати свої зусилля, бо будь-яку справу легше робити гуртом, – сказала у своєму виступі співорганізатор свята Людмила Вакар.
Медсестра ЛОР-кабінету дитячої консультації Ірина Побережнюк, дочка якої теж є інвалідом дитинства по слуху, констатувала, що на сьогоднішній день у нас в районі нараховується 36 дітей, котрі мають вади слуху, 8 – вже проімплантовані, інші – із слуховим апаратом або без нього. Мама проімплантованої Марічки Марина Іваниш слушно зауважила, що не треба замовчувати про свої проблеми, треба говорити і шукати шляхи їх вирішення, бо основна задача батьків – виростити здорових і щасливих дітей.
Своїм досвідом поділилися батьки проімплантованих діток Арнольд Кіш, Василь Дронишинець та Ганна Світлик. Відтак, діткам роздали подарунки і накрили святковий солодкий стіл, завдяки спонсорській підтримці депутата обласної ради Владіслава Поляка та волонтера Михайла Романа. Діти залюбки ласували смачним тортом і натуральним «Русинським соком драгуна». Та найбільше раділи повітряним кулькам із написами «Кохлеар. Я хочу чути!», котрі на завершення свята урочисто випустили в небо, як символ того, що їх мрія обов’язково здійсниться.
Наталія Кобаль