Жінка в поліції працює на рівні з чоловіками

IMG_0047

Проходячи повз Виноградівське райвідділення Берегівського відділу національної поліції України увагу перехожих привертає стенд «Їх розшукує поліція», на якому розміщені фотознімки не тільки осіб з кримінальною біографією, а й зниклі безвісти люди. Хто б міг подумати, що їх розшуком займається тендітна жінка-поліцейський. Оперуповноважена сектору кримінальної поліції Мар’яна Савченко народилася і проживає у Виноградові. Батько молодої жінки Іван Марушка все життя пропрацював у міліції, навіть на заслужений відпочинок пішов із посади начальника відділу дільничних інспекторів. Цей фах з дитинства вабив і дівчину, щось загадкове і романтичне бачилося їй у строгій міліцейській формі. Тож з вибором майбутньої професії Мар’яна не вагалася. Підтримали її прагнення бути на сторожі законності  і правопорядку й батьки.
– Вищу освіту я здобула у Львівському державному університеті внутрішніх справ на юридичному факультеті. На другому курсі вишу я перевелася на заочне відділення і мене відправили в Київську область на курси першопочаткової підготовки працівників на той час ще міліції. Саме там і судилося зустріти свою другу половинку – коханого чоловіка Максима.13 жовтня 2011 року ми з ним прийняли присягу в училищі, а рівно через рік – стали на рушничок щастя і присягли один одному на вірність, – розповідає Мар’яна Іванівна. – Шість років тому свій трудовий шлях розпочала помічником дільничного. Пройшовши переатестацію у новій поліції, на цій посаді працюю тільки другий місяць. Колектив у нас дуже хороший, робота відповідальна, керівництво дбає про підлеглих. Ми з чоловіком зараз навіть в одному секторі працюємо. Я люблю свою роботу, вона цікава, адже постійне спілкування з людьми приносить задоволення. Моє коло обов’язків – розшук осіб, що потрапили в коло зору через скоєні злочини, а також невпізнаних трупів та безвісти зниклих. Робочий час у нас ненормований, доводиться чергувати і у суботу чи неділю. Тому батьки та молодша сестричка – дев’ятикласниця Богданка дуже допомагають мені доглядати за донечкою, за що я їм дуже вдячна. Батько ж після виходу на пенсію зайнявся вирощуванням столових сортів винограду, зараз їх у нього нараховується понад 150 (!). ми з чоловіком у вільний час залюбки йому в цьому допомагаємо. А от про роботу ми з ним ніколи вдома не говоримо. Натомість з чоловіком спілкуємося і по роботі. Максим для мене дійсно справжня опора та підтримка і в житті, і у роботі. Він з Київщини переїхав до мене на Закарпаття, не вагаючись ні на мить, і вже тут прижився, навіть розмовляє на нашому діалекті.
Маленькій Марічці тільки 3 рочки, та вона вже добре знає, що її мама і тато – поліцейські, навіть сама залюбки приміряє їх форму. Хто знає, може саме в ній підростає продовження династії поліцейських.
Наталія Шаркаді